Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

Мазур Л.М., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Кредобанк", ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2016 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи, та остаточно просив визнати зобов'язання за договором поруки, укладеним 26 липня 2007 року між ним, відкритим акціонерним товариством "Кредобанк",правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Кредобанк" (далі - ПАТ "Кредобанк", банк) та ОСОБА_4, припиненими.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що 26 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник ОСОБА_4 отримав кредитні кошти у розмірі 890 000,00 Євро з кінцевим строком повернення до 25 липня 2022 року. На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, того ж дня, між банком, ОСОБА_4 та ним було укладено договір поруки.

Позивач зазначав, що у березні 2013 року банк звернувся до суду з позовом, у тому числі і до нього, як поручителя, з вимогами про дострокове стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором. З позовної заяви він дізнався, що у травні 2008 року ОСОБА_4 отримав від банку повідомлення від 16 травня 2008 року про зміну процентної ставки й необхідність у зв'язку з цим з'явитись протягом 10 днів до банку для укладення додаткового договору. Оскільки ОСОБА_4 не уклав додатковий договір, то, відповідно до цього повідомлення, він був зобов'язаний у 10-денний строк з часу надіслання його банком достроково повністю повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісію за користування кредитом на день повернення. Позивач вважав, що у такому випадку банком змінено строк виконання зобов'язання за кредитним договором, який настав у травні-червні 2008 року.

Зважаючи на вищевикладене та посилаючись на те, що банком протягом чотирьох років не заявлено до суду позову про стягнення з нього боргу, як з поручителя (такий позов заявлено лише 15 березня 2013 року), а тому, згідно умов, передбачених п. 4.6. договору поруки від 26 липня 2007 року, такий договір припинено, ОСОБА_3 просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2014 року позов задоволено повністю.

Визнано припиненим зобов'язання за договором поруки від 26 липня 2007 року № 192-07/4, укладеним між відкритим акціонерним товариством "Кредобанк", ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Кредобанк" задоволено.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право вимоги банку за кредитним договором настало у травні 2008 року у зв'язку з тим, що боржник не прийняв умови банку щодо зміни умов кредитного договору, а відтак зобов'язаний був повернути кредит достроково; проте, банк скористався своїм правом вимоги лише у березні 2013 року шляхом звернення до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості з боржника та поручителя, тобто більше ніж через 3 роки з моменту настання строку виконання основного зобов'язання (відповідно до умов п. 4.6 кредитного договору), у зв'язку із чим суд дійшов висновку про припинення поруки з підстав, встановлених ч. 4 ст. 559 ЦК України.

При новому розгляді справи суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що надіслання банком позичальнику повідомлення про намір підвищити процентну ставку за кредитом з пропозицією прибути до банку для укладення додаткового договору (а в разі незгоди з цією пропозицією - у десятиденний строк повернути всю суму кредиту) не є вимогою про дострокове повернення кредиту та не свідчить про те, що строк виконання основного зобов'язання змінений відповідно до умов кредитного договору.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене із дотриманням норм матеріального і процесуального права з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 890 000,00 Євро зі сплатою 27 % річних з кінцевим строком повернення до 25 липня 2022 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, 26 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

Відповідно до п. 4.6 цього договору договір поруки припиняється за спливом трирічного терміну від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором.

У випадку внесення без згоди поручителя до кредитного договору змін, внаслідок чого збільшується розмір зобов'язань за кредитним договором, обсяг його відповідальності не збільшується. У цьому випадку поручитель несе часткову відповідальність в межах, визначених п. 1.1 на момент укладення договору поруки (п. 4.7 договору поруки).

16 травня 2008 року відкрите акціонерне товариство "Кредобанк" направило ОСОБА_4 повідомлення про зміну процентної ставки та відповідно до п. 3.8 кредитного договору повідомило про обов'язок з'явитись до банку для укладення додаткового договору протягом 10 днів. Також у повідомленні зазначено, що у випадку невиконання ОСОБА_4 вказаного положення та/або при відсутності його згоди з пропозицією банку на зміну процентної ставки, він зобов'язаний протягом 10 днів з часу надіслання банком цього повідомлення повністю повернути суму кредиту, проценти та комісію за користування кредитом на день повернення. Також банк у вказаному повідомленні зазначив, що у разі невиконання цих вимог у банку виникнуть правові підстави для примусового стягнення заборгованості до звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) (а. с. 81).

Після направлення ОСОБА_4 вказаного повідомлення додаткові договори між ним та банком не укладались.

Згідно зі ст. 553 ЦК України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 559 ЦК України такий строк може бути передбачений в договорі або визначений в законі.

Договірний строк застосовується до всіх без винятку зобов'язань. Визначення строку дії поруки як припиняючого тягне певні юридичні наслідки, зокрема, його закінчення є підставою для припинення поруки.

Частина 1 ст. 530 ЦК України містить загальне правило, згідно з яким якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України містить норму, якою встановлено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При новому розгляді справи судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до п. 4.6 договору поруки порука припиняється зі спливом трирічного терміну від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором, а п. 2.1 кредитного договору строк його дії встановлено до 25 липня 2022 року, тобто договором поруки встановлено строк її припинення - після закінчення трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором.

Разом з тим відповідно до п. 4.10 кредитного договору позичальник зобов'язаний протягом 30 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п. 4.9) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.

Пунктом 2.9 кредитного договору встановлено випадки, при настанні яких у банку виникає право вимагати дострокового повернення кредиту. Зокрема, вказаний пункт кредитного договору відсилає до пункту 3.9, яким передбачено, що при незгоді позичальника з пропозицією банку на зміну процентної ставки та/або не з'явленні позичальника у банк, у порядку та строки, встановлені п. 3.8 цього договору, позичальник зобов'язаний в 10-денний строк з часу надіслання банком повідомлення (п. 3.7), повністю повернути суму кредиту, сплатити проценти, комісії за користування кредитом на день повернення.

Однак, як убачається з матеріалів справи, після направлення ПАТ "Кредобанк" ОСОБА_4 повідомлення від 16 травня 2008 року № 17-720-1/08 про зміну процентної ставки з 12 % до 12,5 %, банком фактично процентну ставку змінено не було, додаткові договори не укладалися.

Отже, кредитним договором було передбачено порядок зміни строку виконання основного зобов'язання, проте, як установив суд, зміна строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором у передбаченому ним порядку (п. п. 2.9, 4.9) не відбулася, оскільки надіслання банком позичальнику повідомлення про намір підвищити процентну ставку за кредитом з пропозицією прибути до банку для укладення додаткового договору (а в разі незгоди з цією пропозицією - у десятиденний строк повернути всю суму кредиту) не є вимогою про дострокове повернення кредиту та не свідчить про те, що строк виконання основного зобов'язання змінений відповідно до умов кредитного договору.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі № 6-438цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком апеляційного суду, яким враховано наведену правову позицію Верховного Суду України, та правильно зазначено про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання договору поруки припиненим.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.