Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Черненко В.А., Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитному договору за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 8 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 15 жовтня 2015 року, -

У липні 2012 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулась до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором від 15 травня 2008 року у розмірі 1 108 765 грн 01 коп.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 15 травня 2008 року між банком та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 27 920 доларів США, строком до 15 травня 2015 року з сплатою 12,95 % річних. Зазначав, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 53 288, 12 доларів США, яку просив стягнути на свою користь.

Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 8 червня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 15 травня 2008 року у розмірі 1 108 765 грн 01 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 15 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість у розмірі 774 720 грн 30 коп. та судові витрати у розмірі 2 253 грн 30 коп. скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Апеляційний суд, змінюючи заочне рішення суду першої інстанції щодо розміру заборгованості за кредитним договором, правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи з дотриманням норм процесуального права.

Зокрема, суд дійшов вірного висновку про те, що за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 3 вересня 2014 року № 6-100цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Доводи касаційної скарги та зміст рішення апеляційного суду не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 15 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.