Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Іваненко Ю.Г., Мартинюка В.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про повернення банківського вкладу, за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" Наконечної Альони Вікторівни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про повернення банківського вкладу.

Посилалася на те, що 04 квітня 2013 року між нею та відповідачем укладений договір № SAMDN25000734338478, відповідно до якого ОСОБА_1 внесла на депозит кошти в розмірі 10 000 доларів США строком на 365 днів з нарахуванням 9,75 % річних. 24 червня 2014 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про повернення банківського вкладу, однак вклад банк не повернув, у зв'язку з чим вона просить стягнути на свою користь 10 000 доларів США.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за строковим договором банківського вкладу в розмірі 10 000 доларів США, що еквівалентно 205 700 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ "ПриватБанк" - Наконечна А.В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 04 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений договір строкового банківського вкладу № SAMDN25000734338478, відповідно до якого позивачка внесла на депозит кошти в розмірі 10 000 доларів США строком на 365 днів з нарахуванням 9,75 % річних.

24 червня 2014 року ОСОБА_1 направила на адресу ПАТ КБ "ПриватБанк" вимогу про повернення банківського вкладу.

Листом від 02 липня 2014 року банк повідомив позивачці, що з нею зв'яжуться пізніше відповідальні працівники банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно встановили обов'язок банку повернути вкладнику кошти за договором банківського вкладу, оскільки ліквідація філії банку не є підставою для невиконання умов договору та неповернення вкладу.

Оригінал договору та оригінал квитанції про внесення коштів, позивачка надала і до суду апеляційної інстанції, банк не надав доказів на спростування тих обставин, що між ним та ОСОБА_1 існували договірні відносини, банк отримав кошти на депозитний рахунок позивачки, та не надав доказів про виконання ним зобов'язань з повернення вкладу.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.