Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Перша Чернівецька державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 30 вересня 2015 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її та ОСОБА_5 дід - ОСОБА_6, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме на 5/9 часток квартири АДРЕСА_1. При цьому 22 вересня 2008 року ОСОБА_6 подарував їй 1/9 частку квартири АДРЕСА_1, а 2 жовтня 2009 року склав заповіт, яким заповів їй 3/9 частки цієї квартири. 19 травня 2014 року державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори на ім'я ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1. Отже, із неохопленої заповітом частки, вони, онуки померлої, мають право по 1/9 частці квартири кожний. Проте свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_6 на 2/3 частки квартири, позбавляє її можливості реалізувати право на отримання свідоцтва про право на спадщину, яка становить 4/9 частки квартири. Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 24 грудня 2014 року визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 травня 2014 року в частині спадкування 1/9 частки квартири.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 травня 2014 року в частині спадкування 4/9 частки квартири АДРЕСА_1; скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_5 на 4/9 частки зазначеної квартири.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 липня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 травня 2014 року в частині спадкування 4/9 частки квартири АДРЕСА_1 та скасовано державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_5 на 4/9 частки зазначеної квартири.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 30 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. У решті - рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності та відмовляючи в задоволенні цих позовних вимог й погоджуючись з рішенням суду в іншій частині,на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), вірно застосувавши положення ст. ст. 1223, 1267, 1301 ЦК України, дійшов до правильного висновку про те, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15 січня 2015 року ОСОБА_4 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після померлого 24 січня 2013 року ОСОБА_6, тривалістю три місяці. При цьому внаслідок видачі ОСОБА_5 19 травня 2014 року свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частки спірної квартири ОСОБА_4 позбавлена можливості реалізувати своє право та отримати свідоцтво про право на спадщину, яка становить 4/9 частки спірної квартири.

Доводи касаційної скарги не вказують на те, у чому полягає незаконність судового рішення.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 30 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.