Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого

спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі

суддів: Гончара В.П., Остапчук Д.О., Савченко В.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Гапа-Україна" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Гордєєвої Ірини Петрівни, яка діє від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Гапа-Україна", на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року,

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом.

Зазначала, що вона займала посаду заступника директора з комерційної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Гапа-Україна" (далі - ТОВ "Гапа-Україна").

Наказом директора ТОВ "Гапа-Україна" від 23 січня 2014 року № 3/14-К її звільнено з роботи з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, а саме втрати довір'я, яке виникло у зв'язку із порушення позивачем трудової дисципліни - запізнення, самовільне залишення робочого місця, часте повідомлення про невихід на роботу, ігнорування зауважень та бесід з керівником; невиконання службових обов'язків, постійне невиконання плану продаж продукції; виконання замовлень, без дозволу власника, з матеріалів, що належать підприємству та у робочий час, відкладаючи інші наряди за планом, з метою одержання додаткових коштів, чим впливала на збиральників виробів, сплачуючи їм грошові кошти, не перераховувала їх на банківський рахунок підприємства; співучасть у викраденні документів підприємства; невихід на роботу протягом 22 січня та 23 січня 2014 року.

Вважаючи, що її звільнено з займаної посади незаконно, оскільки вона не обслуговувала безпосередньо товарні цінності і не може відноситись до кола осіб, яких можна звільнити із зазначених підстав, а також посилаючись на те, що підстави її звільнення, зазначені у наказі від 23 січня 2014 року не є підставами для звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, просила поновити її на роботі й стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року, позов задоволено частково.

Визнано незаконним наказ ТОВ "Гапа-Україна" від 23 січня 2014 року № 3/14К про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з комерційної діяльності за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з комерційної діяльності ТОВ "Гапа-Україна" з 23 січня 2014 року.

Стягнуто з ТОВ "Гапа-Україна" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 9 360 грн 56 коп.

У касаційній скарзі Гордєєва І.П., яка діє від імені ТОВ "Гапа-Україна", посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що з 01 жовтня 2012 року ОСОБА_1 працювала на посаді заступника директора з комерційної діяльності ТОВ "Гапа-Україна".

Відповідно до розділу ІІІ Посадової інструкції заступника директора з комерційної діяльності ТОВ "Гапа-Україна" від 24 січня 2013 року трудові обов'язки позивача включають в себе: розроблення схем, методів та технологій просування виробленої продукції на ринок; здійснення маркетингових досліджень по плануванню просування продукції на ринок, аналіз попиту та пропозиції, підвищення тиражів та процентів повернення; розроблення та забезпечення організації створення нової сітки реалізації (пошук ринку збуту, укладення, ведення договорів на реалізацію, налагодження відноси з оптовими, роздрібними покупцями); організація, розподіл та контроль роботи працівників комерційного відділу; приймання участі в ціноутворенні, визначення способів обґрунтування ціни, визначення форми розрахунків за договорами; координація організації роботи з доставки та відвантаженню продукції покупцям; контроль за оплатою продукції покупцями; організація збору інформації про якість, аналіз причин будь-яких претензій за договорами; підтримання контактів з постійними клієнтами, пошук нових, укладення та переукладення договорів; підготовка звіту щодо об'ємів збуту та передача його безпосередньо керівнику; демонстрація наглядного прикладу професіоналізму та етичних норм у відносинах з клієнтами та працівниками; підтримання позитивного морального клімату в офісі, проявлення взаємодопомоги, відповідальності, довіри, підтримки, оптимізму; виконання окремих службових доручень безпосереднього керівника; виконання правил трудового розпорядку компанії.

Розділом ІV зазначеної інструкції встановлено, що ОСОБА_1, як заступник директора з комерційної діяльності товариства, наділена такими повноваженнями: витребовувати у співробітників комерційного відділу інформацію та документи, необхідні для виконання своїх посадових обов'язків; ознайомлюватись з документами, які визначають права та обов'язки займаної посади, критеріями оцінки якості виконання посадових обов'язків; вносити на розгляд керівництва пропозиції щодо удосконалення роботи, пов'язаної з передбаченими інструкцією обов'язками; має право на підпис документів, які безпосередньо пов'язані з реалізацією виготовленої продукції.

Наказом директора ТОВ "Гапа-Україна" від 23 січня 2014 року № 3/14-К позивач звільнена з посади заступника директора з комерційної діяльності з 23 січня 2014 року у зв'язку із втратою довір'я у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України).

Для розірвання трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 41 КзпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т.ін.); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Як роз'яснено в абз. 2 п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати: чи становить виконання операцій, що пов'язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року № 6-104 цс 14, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин, давши належну оцінку посадовій інструкції заступника директора з комерційної діяльності ТОВ "Гапа-Україна", дійшов обґрунтованого висновку про те, що до посадових обов'язків позивача не входило виконання функцій з безпосереднього обслуговування грошових та товарних цінностей, тобто вона не є матеріально відповідальною особою, а тому підстави її звільнення з посади у зв'язку з втратою довір'я відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України відсутні.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Гордєєвої Ірини Петрівни, яка діє від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Гапа-Україна", відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.