Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Касьяна О.П., Остапчука Д.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, до ОСОБА_7, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - служба у справах дітей і сім'ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_7, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення апеляційного суду Київської області від 10 серпня 2015 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначали, що садовий будинок АДРЕСА_1 в садовому товаристві "Десна-3" належав на праві власності ОСОБА_8 та ОСОБА_6, яка в подальшому подарувала належну їй Ѕ частину вказаного будинку та земельної ділянки, за вказаною адресою онучці ОСОБА_5

Протягом останніх шести років, спірним майном користуються одноособово ОСОБА_7, яка є законним представником неповнолітньої ОСОБА_8, разом із співмешканцем ОСОБА_9, й фактично не допускають їх до вказаної нерухомості, унаслідок чого виникають конфліктні ситуації.

Посилаючись на викладене й уточнивши позовні вимоги, позивачі просили зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю та стягнути на користь ОСОБА_4 10 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди, а на користь ОСОБА_6 - 15 000 грн та 26 190 грн - на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду Київської області від 10 серпня 2015 року зазначене рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні будинком та земельною ділянкою скасовано й позов у цій частині задоволено частково.

Усунуто ОСОБА_4, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, перешкоди в користуванні Ѕ частиною садового будинку АДРЕСА_1 в садовому товаристві "Десна-3" та Ѕ частиною земельної ділянки, що розташована за вказаною адресою, шляхом передачі позивачу ключів від вхідних дверей будинку та зобов'язано відповідачів не чинити інших перешкод у користуванні нерухомим майном.

Вирішено питання про судові витрати.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, як законний представник неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9 просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

Судами встановлено, що малолітній ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_4, та неповнолітній ОСОБА_8, законним представником якої є ОСОБА_7, на праві власності належить по Ѕ частині садового будинку та земельної ділянки, що розташовані в садовому товаристві "Десна-3" по АДРЕСА_1.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, установивши, що малолітня ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_4, фактично позбавлена можливості вільно користуватися, володіти і розпоряджатися належною їй на праві власності Ѕ частиною спірного будинку та земельної ділянки, у зв'язку з противоправними діями відповідачів, суд апеляційної інстанції, дійшов вірного й обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для захисту прав позивача й часткового задоволення позовних вимог.

При цьому, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про безпідставність вимог у частині відшкодування майнової шкоди у вигляді упущеної вигоди та морального відшкодування на користь ОСОБА_6, яка на теперішній час не є власником спірного майна.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_7, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9 на увагу не заслуговують та висновків суду не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстави для скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, як просить заявник у касаційній скарзі, відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуОСОБА_7, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 10 серпня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.