Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дьоміної О.О., Демяносова М.В., Коротуна В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 12 жовтня 2015 року,

У січні 2015 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача 337 193,45 грн заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від12 жовтня 2015 року, позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 337 193,45 грн заборгованості за кредитним договором.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк", посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь Банку 337 193,45 грн заборгованості за кредитним договором від 28 квітня 2006 року № 070-22-34/06, оскільки ОСОБА_4 свої зобов'язання, відповідно до умов договору та вимог ст. ст. 526, 629, 1050, 1054 ЦК України, не виконував належним

чином і станом на 1 жовтня 2014 року у останнього виникла заборгованість перед Банком у вказаному розмірі.

Відповідно до вказаного судова колегія дійшла висновку, що судами вірно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують і зводяться до переоцінки доказів.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 12 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.