Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

СитнікО.М., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова", третя особа - відділ Держземагенства у Новоукраїнському районі Кіровоградської області, про визнання недійсними договорів оренди землі, актів визначення меж у натурі та приймання-передачі земельної ділянки в оренду, за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова" та ОСОБА_4 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2015 року,

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що згідно з державними актами на право власності на землю від 20 вересня 2001 року та від 10 грудня 2003 року він є власником земельних ділянок № № НОМЕР_3, НОМЕР_4 площею 3,97 га кожна, що розташовані на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. При ознайомленні 13 травня 2014 року з договорами оренди земельних ділянок, що зареєстровані в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20 грудня 2010 року за № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, актами визначення меж земельних ділянок у натурі та приймання-передачі їх в оренду, його представник виявив невідповідність їх вимогам законодавства, оскільки спірні договори оренди землі та акти ОСОБА_4 не підписував.

Просив визнати недійсними договори оренди земельних ділянок № № НОМЕР_3, НОМЕР_4, укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова" (далі - ТОВ "Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова") та зареєстровані в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20 грудня 2010 року за № № НОМЕР_5, НОМЕР_6; акти визначення меж земельних ділянок в натурі та приймання-передачі земельних ділянок; зобов'язати відповідача повернути йому земельні ділянки № № НОМЕР_3, НОМЕР_4 площею 3,97 га кожна, що розташовані на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, після збору врожаю 2015 року.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ "Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова" у 2009 році, зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20 грудня 2010 року за № НОМЕР_2 площею 3,97 га за № НОМЕР_4 недійсним та зобов'язано відповідача після збору врожаю 2015 року повернути позивачу зазначену земельну ділянку. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції у частині задоволення позову, та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати частково судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги не можуть бути задоволені з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 на підставі державних актів на право власності на землю серії НОМЕР_7 від 20 вересня 2001 року та серії НОМЕР_8 від 10 грудня 2003 року є власником земельних ділянок № № НОМЕР_3, НОМЕР_4площею 3,97 га кожна, що розташовані на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (а. с. 1619).

У 2009 році від імені позивача вказані земельні ділянки передані в оренду ТОВ "Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова" на підставі договорів оренди земельних ділянок строком до 15 листопада 2019 року. Договори зареєстровані у Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20 грудня 2010 року за № № НОМЕР_5, НОМЕР_2 та актів приймання-передачі (а. с. 1215).

За ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Частиною 6 ст. 147 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу, яка передбачає, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

За клопотанням позивача ухвалою суду була призначена та проведена Кіровоградським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз судово-почеркознавча експертиза та Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз додаткова комплексна судово-технічна експертиза документів та судова почеркознавча експертиза.

Згідно з висновком експерта судово-почеркознавчої експертизи від 13 жовтня 2014 року № 1315 вирішити питання чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 у графі "Орендодавець" договору оренди земельної ділянки 2009 року, укладений від імені ОСОБА_4 та ТОВ "Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова", який зареєстрований 20 грудня 2010 року за № НОМЕР_9, самим ОСОБА_4 чи іншою особою не представляється можливим. Встановити, чи ОСОБА_4 чи іншою особою виконані підписи у акті приймання-передачі земельної ділянки (без дати), кадастровий номер НОМЕР_10 не представляється можливим (а. с. 7076).

Згідно з висновком експертів за результатами проведення додаткової комплексної судової технічної експертизи документів та судової почеркознавчої експертизи від 24 березня 2015 року № 40/224/15-23 встановити, ОСОБА_4, чи іншою особою виконано підписи від його імені у графі "Орендодавець" договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та ТОВ "Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова", який зареєстрований 20 грудня 2010 року за № НОМЕР_5, не видалось можливим у зв'язку з різним буквено-штриховим складом підпису та зразків. Підпис від імені ОСОБА_4 у графі "Земельну ділянку передав" акта приймання-передачі земельної ділянки (без дати), кадастровий номер НОМЕР_11, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_4 у графі "Орендодавець" договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 та ТОВ "Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова", який зареєстрований 20 грудня 2010 року за № НОМЕР_2, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_4 в графі "Земельну ділянку передав" акта приймання-передачі земельної ділянки (без дати), кадастровий номер НОМЕР_12, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою (а. с. 136144).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вимогами ст. 627, ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. ст. 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про те, що підпис у договорі оренди земельної ділянки № НОМЕР_4 площею 3,97 га, що зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20 грудня 2010 року за № НОМЕР_2 здійснено не ОСОБА_4, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої ч. 3 ст. 203 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним.

Разом з тим належних та допустимих доказів в силу вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України на підтвердження підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_3 площею 3,97 га, укладеного з відповідачем та зареєстрованого в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК 20 грудня 2010 року за № НОМЕР_5, не надано.

Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Акти визначення меж земельних ділянок у натурі та акти приймання-передачі земельних ділянок, що є додатками до договорів оренди не є правочинами відповідно до ст. 202 ЦК України, тому вимоги ст. ст. 203, 215 на них не поширюються.

Відповідачем не спростовано, що позивачу про порушене право стало відомо на зборах селян у с. Комишувате Новоукраїнського району Кіровоградської області в січні 2014 року, і оскільки з позовом ОСОБА_4 до суду звернувся 04 червня 2014 року, підстави для застосування позовної давності відсутні, про що правильно вказав суд першої інстанції.

Доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова" та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.