6-28519ск15 Про зобов`язання встановити другу групу інвалідності з професійних захворювань - 24.12.2015 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до комунального закладу охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації про зобов'язання встановити другу групу інвалідності з професійних захворювань, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 17 серпня 2015 року,

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до комунального закладу охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації про зобов'язання встановити другу групу інвалідності з професійних захворювань, посилаючись на неправомірність встановлення їй третьої групи інвалідності та 50% втрати працездатності.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 травня 2015 року позов задоволено.

Визнано дії комунального закладу охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації щодо не встановлення ОСОБА_4 другої групи інвалідності з професійних захворювань безстроково протиправними та зобов'язано відповідача скасувати рішення МСЕК № 1 від 09 липня 2014 року про встановлення ОСОБА_4 третьої групи інвалідності з професійних захворювань та встановлення групи інвалідності до 01 липня 2017 року.

Зобов'язано комунальний заклад охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації встановити ОСОБА_4 другу групу інвалідності з професійних захворювань безстроково.

Визнано дії комунального закладу охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації щодо не встановлення ОСОБА_4 85% втрати працездатності протиправними та зобов'язано скасувати рішення щодо встановлення позивачу 50% прати працездатності, та встановити 85% ступеня втрати професійної працездатності.

Визнано дії комунального закладу охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації щодо визначення професії лікаря-статиста доступною за станом здоров'я в індивідуальних програмах реабілітації інваліда № 722 від 03 серпня 2011 року та № 45 від 09 липня 2014 року протиправними.

Визнано дії комунального закладу охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації щодо складення індивідуальної програми реабілітації інваліда ОСОБА_4 такими, що не відповідають нормативним документам Міністерства охорони здоров'я України, законодавству України, медичним показанням та протипоказанням такої, що не відображають здібності та побажання ОСОБА_4 та зобов'язано скасувати індивідуальну програму реабілітації інваліда № 45 від 09 липня 2014 року та скласти ОСОБА_4 індивідуальну програму у відповідності до медичних даних.

Визнано дії комунального закладу охорони здоров'я "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації щодо не встановлення ОСОБА_4 страхових виплат протиправними та зобов'язано встановити позивачу страхові виплати на побутове обслуговування (соціальну допомогу).

Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 серпня 2015 року зазначене рішення районного суду скасовано й провадження в справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалу апеляційного суду скасувати й передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За правилами п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ провадиться за правилами іншого судочинства.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності віднесено до компетенції адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справи адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єктом владних повноважень відповідно до п. 7 ч. 1ст. 3 КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 ст. 50 КАС України передбачено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних осіб чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно до прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки спір, що виник між сторонами, має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 на увагу не заслуговують та висновків суду не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

За вказаних обставин, оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом прийнято ухвалу з додержанням вимог закону.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ