Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Коротуна В.М., Парінової І.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг України" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_4, від імені якого діє представник ОСОБА_6, на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2015 року,

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг України" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг України") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит у сумі 252 800 доларів США на споживчі цілі зі строком повернення до 03 липня 2023 року. На забезпечення виконання позичальником взятих за кредитним договором зобов'язань 01 липня 2008 року між тими самими сторонами укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлові приміщення 1-го поверху № 58-1-:58-7 у літ. "А-5", загальною площею 79,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та належать іпотекодавцю на праві власності. У зв'язку з невиконанням позичальником належним чином взятих за кредитним договором зобов'язань утворилася заборгованість, яка станом на 8 листопада 2013 року становить 15 513 288 грн 11 коп., із яких: залишок заборгованості за кредитом - 260 278,37 доларів США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 17 196,34 доларів США, що разом еквівалентно 3 356 667 грн 06 коп.; пеня за прострочення виконання зобов'язання - 12 156 621 грн 05 коп. За договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 18 травня 2011 року, укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг України", позивач набув право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 01 липня 2008 року. Крім того, зазначив, що, як стало відомо, нежитлові приміщення, які є предметом іпотеки, на теперішній час перебувають у власності ОСОБА_4, у результаті реалізації майна під час ліквідаційної процедури, а чинне законодавство передбачає збереження прав іпотекодавця за договором іпотеки, незважаючи на перехід права власності предмета іпотеки до нового набувача.

Уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, позивач остаточно просив звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 01 липня 2008 року у розмірі 15 513 288 грн 11 коп. шляхом визнання за позивачем права продажу будь-якій особі - покупцеві предмета іпотеки за договором іпотеки, а саме: нежитлових приміщень 1-го поверху № 58-1-:58-7 у літ. "А-5", загальною площею 79,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, із наданням всіх повноважень продавця (в тому числі: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на предмет іпотеки, технічної документації, свідоцтва про право власності на предмет іпотеки, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах БТІ, ВРЖЕУ, нотаріату, тощо; витрати, пов'язані зі збереженням та реалізацією предмета іпотеки, стягнути з ОСОБА_5; встановити початкову ціну продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, на час продажу; із метою збереження предмета іпотеки до її реалізації передати предмет іпотеки в управління ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на період до її реалізації з наданням права обладнання предмета іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами, укладання договорів оренди предмету іпотеки з правом отримання орендної плати.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2015 року, позов задоволено.

У рахунок погашення заборгованості у розмірі 15 513 288 грн 11 коп. за кредитним договором від 01 липня 2008 року № СМ-SМЕ 706/242/2008 звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д, код ЄДРПОУ 36789421) права продажу будь-якій особі - покупцеві предмета іпотеки за договором іпотеки від 01 липня 2008 року № РМ- SМЕ 706/242/2008, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 58-1-:-58-7 у літ. "А-5", загальною площею 79,3 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Встановлено початкову ціну продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, на час продажу.

Передано предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 58-1-:58-7 у літ. "А-5", загальною площею 79,3 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, в управління ТОВ "ОТП Факторинг Україна (03680, м. Київ, вул. Фізкультури, 28- Д, код ЄДРПОУ 36789421) на період до її реалізації з наданням права обладнання предмета іпотеки новими охоронними пристроями, вільного доступу до нерухомого майна, заміни замків, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі відповідач ОСОБА_4, від імені якого діє представник ОСОБА_6, просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 23 Закону України "Про іпотеку" визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Встановивши у справі факт переходу до ОСОБА_4 права власності на нежитлове приміщення під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на нерухоме майно, суд дійшов обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин ст. 23 Закону України "Про іпотеку", враховуючи, що до ОСОБА_4 перейшло право власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, а також про збереження обтяження майна іпотекою.

Крім того, суд із дотриманням вимог ст. 39 Закону України "Про іпотеку" зазначив у рішенні всі необхідні складові, передбачені цією нормою, а саме: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, при цьому суд зазначив, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-1205цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Отже, задовольняючи зазначений позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку відповідно до вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, правильно виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд з дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, в результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії касаційного перегляду справи недопустимо.

Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, від імені якого діє представник ОСОБА_6, відхилити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.