Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2015 року,

У жовтні 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилалося на те, що 12 серпня 2008 року між сторонами укладений кредитний договір № VIY0GK0000000007, відповідно до якого ОСОБА_4 наданий кредит у розмірі 11 730,87 доларів США зі сплатою 15 % річних строком до 12 серпня 2018 року.

Відповідачка порушила умови виконання кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 04 червня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 17 127,12 доларів США, яку позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 24 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2015 року рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 24 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 057,23 доларів США, що складається з: заборгованості за кредитом - 7 751,51 доларів США; заборгованості за відсотками - 3 922,84 доларів США; пені - 3 568,31 доларів США та штрафу - 814,57 доларів США. У задоволенні позовних вимог про стягнення комісії у розмірі 1 048,82 доларів США відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що 12 серпня 2008 року між сторонами укладений кредитний договір № VIY0GK0000000007, відповідно до якого ОСОБА_4 наданий кредит у розмірі 11 730,87 доларів США зі сплатою 15 % річних строком до 12 серпня 2018 року.

Відповідачка порушила умови виконання кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 04 червня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 17 127,12 доларів США, що складається з: заборгованості за кредитом - 7 751,51 доларів США; заборгованості за відсотками - 3 922,84 доларів США; заборгованості з комісії за користування кредитом - 1 048,82 доларів США; пені - 3 568,31 доларів США та штрафу - 814,57 доларів США.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк надає позичальнику кошти у розмірі 11 730,88 доларів США на наступні цілі: у розмірі 10 430,08 доларів США на придбання нерухомості, з них 10 тис. доларів США на придбання нерухомості шляхом: видачі готівки через касу, а також 300 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 77,76 доларів США - для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 52,32 доларів США - для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 1 300,80 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п. п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів в розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з п. 7.2 договору. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується у момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісячного у період сплати надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у розмірі 197,06 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, яка включає заборгованість за кредитом, відсотками, винагородами, комісією.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши всі докази у справі, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не зазначено чітко чи сума 1 048,82 доларів США це заборгованість з комісії або винагороди банку, або це винагорода за резервування ресурсів чи винагорода за надання фінансового інструменту.

Крім того, згідно з п. 3.6 постанови Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07) банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо) або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладання кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору) тощо.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.