Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Касьяна О.П., Остапчука Д.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", ОСОБА_5 про визнання факту неотримання грошових коштів за кредитним договором та визнання кредитного договору припиненим, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 14 вересня 2015 року,

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", ОСОБА_5 про визнання факту неотримання грошових коштів за кредитним договором та визнання кредитного договору припиненим, посилаючись на відсутність доказів, що підтверджують отримання його батьком ОСОБА_6 кредитних коштів за договором від 06 листопада 2007 року, а відтак у нього не виникло зобов'язання щодо задоволення вимог кредитора у межах вартості спадкового майна, після смерті батька.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 14 вересня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалені в справі судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не встановлено.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір є укладеним з моменту передання грошей (ч. 2 ст. 1046 ЦК України) і є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з недоведеності вимог ОСОБА_4, оскільки кредитний договір від 06 листопада 2007 року виконувався батьком позивача - ОСОБА_6 належним чином до моменту смерті, а саме, останнім сплачувалися щомісячні платежі згідно графіку погашення кредиту та здійснювалося страхування заставного майна, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову. Крім того, ОСОБА_6 за життя не висловлював претензій по отриманню кредиту, а банком не висувалися до нього вимоги щодо наявності заборгованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, а тому на увагу не заслуговують та висновків судів не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржувані рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 14 вересня 2015 рокузалишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.