Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Касьяна О.П., Остапчука Д.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Прикарпатський" про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Прикарпатський" про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на незаконність його звільнення з посади вчителя фізики по сумісництву в зв'язку з відсутністю виробничої необхідності й відмовою перейти в штат санаторію на основну роботу.

Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2015 року позов задоволено.

Скасовано наказ державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Прикарпатський" № 7-К від 02 лютого 2015 року про звільнення з роботи вчителя фізики ОСОБА_4 за п. 4 ст. 43-1 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді вчителя фізики на 0,25 ставки з 02 лютого 2015 року.

Стягнуто з державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Прикарпатський" на користь позивача 6 437 грн 76 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2015 року зазначене рішення міського суду скасовано й в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

Згідно з абз. 4 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення за суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу а сумісництвом, передбаченими законодавством.

Відповідно до п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Мінпраці, Мінюсту та Мінфіну України від 28 червня 1993 року № 43 (z0076-93) , звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці, без виплати вихідної допомоги.

Будь-які гарантії працівникам, що звільняються з роботи за сумісництвом, в тому числі обов'язковість їх працевлаштування, наведеним вище Положенням не передбачені.

Апеляційний суд, на підставі поданих сторонами доказів (ст. 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин, вірно застосував норми матеріального права, та з урахуванням встановлених обставин справи дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивача було звільнено з дотриманням вимог чинного трудового законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 на увагу не заслуговують та висновків суду не спростовують.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2015 рокузалишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.