Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення боргу та процентів, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2015 року,

У липні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу та процентів.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2015 року, позовну заяву повернуто з підстав, передбачених ст. 115 ЦПК України для подання позову до належного суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів першої й апеляційної інстанцій, передати справу на розгляд до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються у суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Згідно з ч. 8 ст. 110 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. За п. 4 ч. 1 цієї статті, якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов'язанням за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.

У п. 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 (v0003740-13) "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" роз'яснено, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 8 ст. 110 ЦПК України). Правила визначення місця виконання зобов'язання передбачено статтею 532 ЦК України. При цьому слід ураховувати, що правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Позивачкою не заперечується, що місце виконання грошових зобов'язань у розписках не вказано, тому підстави для визначення підсудності справи за адресою позивачки відсутні. Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано повернули позовну заяву ОСОБА_5 з підстав передбачених ст. 115 ЦПК України для подання до належного суду.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а ухвали судів залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.