Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Юровської Г.В., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської міської ради, Крижанівська сільська рада Комінтернівського району Одеської області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, знесення самовільно збудованої прибудови, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 04 листопада 2015 року,

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому зазначала, що житловий будинок по АДРЕСА_1 знаходиться у спільній часткової власності її та матері ОСОБА_5 - ОСОБА_6, яка померла у 2004 році. Право власності позивачки на 84/100 частини будинку зареєстровано в установленому законом порядку. Реєстрація права власності ОСОБА_6 на належну їй частину будинку відсутня. Після смерті ОСОБА_6 спадщина її спадкоємцями в установленому законом порядку не оформлена. Фактично спадковою частиною будинку користується син померлої, відповідач у справі - ОСОБА_5, яким у 2000 році самовільно була здійснена прибудова до своєї частини вищезазначеного будинку, площею більше 30 кв. м, яка в технічному паспорті на будинок визначена як літня кухня під літ. "И", а також у 2005 році відповідач також самовільно звів над літньою кухнею капітальний другий поверх. Внаслідок самовільного зведення зазначених будівель частина будинку позивачки зазнала пошкоджень, які потребують ремонту. На її вимоги усунути пошкодження відповідач відмовився виконати.

Збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила суд зобов'язати ОСОБА_5 замовити у ліцензійної організації за свій рахунок розробку проекту демонтажу самочинно зведеної прибудови - літньої кухні, позначеної у технічному паспорті, виготовленого станом на 2008 рік літ. "И", до житлового будинку по АДРЕСА_1; усунути перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження належною їй на праві власності 84/100 частини вказаного житлового будинку шляхом знесення за рахунок відповідача відповідно до проекту демонтажу прибудови - літньої кухні, позначеної у технічному паспорті під літ. "И"; зобов'язати ОСОБА_5 замовити у ліцензійної організації за свій рахунок розробку проекту укріплення конструкцій зазначеного житлового будинку до та після демонтажу самочинно зведеної прибудови - літньої кухні, визначеної у технічному паспорті під літ. "И" даного житлового будинку; зобов'язати відповідача усунути за свій рахунок пошкодження, зазначені у висновку експерта від 21 грудня 2012 року № 018/2012, у частині вищезазначеного житлового будинку, що належить позивачці.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_5 замовити у ліцензійної організації за свій рахунок проект щодо перебудови за адресою: АДРЕСА_1 самочинно добудованої до будинку літ. "А" - літньої кухні, визначеної у технічному паспорті літ. "И", та здійснити її перебудову відповідно до проекту.

Зобов'язано ОСОБА_5 замовити у ліцензійної організації за свій рахунок проект на проведення робіт щодо укріплення конструкції житлового будинку по АДРЕСА_1 та здійснити за свій рахунок визначені у проекті роботи.

Зобов'язано ОСОБА_5 усунути за свій рахунок пошкодження, зазначені у висновку експерта від 21 грудня 2012 року № 018/2012, у частині житлового будинку по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4

У решті позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 04 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 (v0006740-12) "Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)", при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, обґрунтовано виходив із того, що знесення самочинно збудованої добудови - літньої кухні негативно вплине на несучу здібність конструктивних елементів житлового будинку по АДРЕСА_1 що підтверджується відповідним висновком експертизи, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач відмовляється здійснити перебудову, а також доказів щодо можливості здійснення такої перебудови.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Із матеріалів справи та змісту ухвалених судами рішень не вбачається, що апеляційним судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Частиною 3 статті 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а рішення апеляційного суду у справі - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 04 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.