Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Юровської Г.В., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Чернівецької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2015 року,

У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому зазначав, що йому на праві на підставі свідоцтва про право власності та ухвали Садгірського районного суду м. Чернівці від 14 березня 2010 року належить частина домоволодіння по АДРЕСА_1

Рішенням Чернівецької міської ради від 02 червня 1978 року № 142/12 за вказаним домоволодінням була закріплена земельна ділянка площею 0,15 га. На вказаній земельній ділянці позивачем, без отримання відповідних дозволів на будівництво, переобладнано літню кухню під літ. "Б" та сарай під літ. "В" у житловий будинок під літ. "А" загальною площею 93,20 кв. м та житловою - 56,50 кв. м.

На підставі наведеного вище ОСОБА_4 просив суд визнати за ним право власності на самочинно переобладнаний з літньої кухні під літ. "Б" та сараю під літ. "В" житловий будинок під літ. "А" загальною площею 93,20 кв. м, житловою - 56,30 кв. м, у тому числі 5 житлових кімнат, сарай -літ. "Б", сарай з підвалом - літ. "В", літню кухню - літ. "Г" та огорожу № 1-2, та присвоїти житловому будинку під літ. "А" нову поштову адресу: АДРЕСА_1

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 27 квітня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно - житловий будинок під літ. "А" загальною площею 93,20 кв. м, житловою площею 56,30 кв. м, у тому числі 5 житлових кімнат, сарай - літ. "Б", сарай з підвалом -літ. "В", літню кухню - літ. "Г", огорожу № 1-2, та присвоєно даному домоволодінню нову поштову адресу: АДРЕСА_1

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції було порушено права ОСОБА_7, у користуванні якої перебуває частина земельної ділянки за спірною адресою.

За наявності спору право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнано відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На підставі ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними у п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року (v0006740-12) "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про основи містобудування" спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) ). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання права власності на самочинне будівництво, апеляційний суд правильно виходив із того, що ОСОБА_4 не звертався до повноважних органів стосовно прийняття спірного майна в експлуатацію у спосіб передбачений законом, а тому заявлені ним вимоги є передчасними.

Із матеріалів справи та змісту ухвалених судами рішень не вбачається, що апеляційним судом при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_7 не є тією особою, яка відповідно до положень ч. 1 ст. 292 ЦПК України має право на оскарження рішення суду першої інстанції є необґрунтованими, а тому висновків апеляційного суду не спростовують.

Частиною 3 статті 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а рішення апеляційного суду у справі - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.