Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - орган опіки Сквирської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки Сквирської міської ради Київської області, про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з нею, за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, на рішення Сквирського районного суду Київської області від 24 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 2004 року вона проживала з відповідачем однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_3 року у них народилася дочка ОСОБА_7. З серпня 2011 року сторони припинили спільне проживання, відповідач не цікавиться вихованням дочки і станом її здоров'я, не відвідує дитину і не спілкується із нею.

Позивач ОСОБА_4 вважала, що відповідач свідомо не бажає брати участі у вихованні дитини, виявляти батьківську увагу та турботу. Висновком органу опіки і піклування при виконавчому комітеті Сквирської міської ради Київської області від 22 вересня 2014 року визнано доцільним позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У березні 2015 року ОСОБА_5 подав до суду зустрічний позов, в якому посилався на те, що він є батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, і відповідно до закону має право спілкуватися з нею та приймати участь у її вихованні, проте ОСОБА_4 чинить перешкоди у спілкуванні з дочкою, а тому просив суд способом участі у вихованні доньки визначити систематичні зустрічі з дитиною, які повинні відбуватися щомісяця з п'ятниці по понеділок (в залежності від його вихідних) за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1, без присутності матері - на Різдво Христове з 6 на 7 січня; проводити частину своєї відпустки та у вільний від роботи час зустрічатися з дочкою за місцем проживання: АДРЕСА_2, зобов'язати ОСОБА_4 заздалегідь повідомити про зміну постійного місця проживання малолітньої дочки.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 24 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2015 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визначено спосіб участі ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні з малолітньою дочкою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом побачення без присутності матері: один раз на місяць у вихідні дні (з урахуванням робочого графіка) з 12.00 год. до 15.00 год. та на Різдво Христове з 13.00 год. до 16.00 год. у АДРЕСА_1. У решті вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, поданій представником ОСОБА_6, порушується питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про задоволення первісного позову.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України, у випадках: якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (v0003700-07) роз'яснив, що, розглядаючи справи даної категорії, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, на згоду передати дитину на усиновлення та інших прав, які ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей.

Правильно з'ясувавши фактичні обставини справи та давши оцінку всім зібраним у справі доказам, суди з урахуванням вищезазначених положень ст. 164 СК України дійшли обґрунтованого висновку про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав з підстав того, що вона не надала суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про умисне ухилення ОСОБА_5 від виконання своїх батьківських обов'язків.

За таких обставин оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України на основі повно з'ясованих обставин у справі.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими й правильність вищезазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, відхилити, рішення Сквирського районного суду Київської області від 24 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.