Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення страхового відшкодування, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", яке діє через представника Антонюка Андрія Олександровича, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі ПАТ "СК "ПЗУ Україна") суми невиплаченого страхового відшкодування, за шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 5 013,51 грн з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "СК "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_4 суму невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 4 776,73 грн, інфляційні втрати у розмірі 236,78 грн та три проценти річних у розмірі 40,44 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ПАТ "СК "ПЗУ Україна", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін з огляду на наступне.

У ст. 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась, із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Із матеріалів справи вбачається та судам встановлено, що 28 серпня 2014 року позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. На момент коли сталася ця пригода, транспортний засіб позивача був застрахованим, відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 07 жовтня 2013 року № АМ.074922, укладеного з ПАТ "СК "ПЗУ Україна".

29 серпня 2014 року позивач письмово повідомив відповідача про настання страхового випадку та подав заяву про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до рахуноку-фактури від 07 вересня 2014 року № 0008799, складеного товариством з обмеженою відповідальністю "Автоінтернешнл МЕТРОПОЛІС", сума, необхідна для проведення ремонту автомобіля НОМЕР_1 складає з ПДВ - 18 205,95 грн.

23 жовтня 2014 року відповідачем був складений страховий акт та розрахунок страхового відшкодування до зазначеного акта, відповідно до яких розмір зазначеного відшкодування складає 6 208,60 грн. Вказані кошти позивачу були перераховані 24 жовтня 2014 року.

З указаного вбачається, що відповідачем страхове відшкодування зроблено у розмірі меншому, ніж це необхідно для проведення ремонту автомобіля позивача, а тому суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшли правильного висновку про стягнення зі страховика цієї різниці з урахуванням передбачених ст. 625 ЦК України індексу інфляції та трьох процентів річних.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, у результаті чого ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", яке діє через представника Антонюка Андрія Олександровича, відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.