Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визначення порядку володіння та користування приміщеннями квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення порядку володіння та користування приміщеннями квартири за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва 30 вересня 2015 року,

У грудні 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із зазначеним вище позовом, у якому, з урахуванням уточнених вимог, просили встановити порядок користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1 наступним чином: визначити за ними право користування житловою кімнатою площею 16,8 кв.м. з балконом та житлову кімнату площею 14,7 кв.м., визначити за ОСОБА_6 право користування житловою кімнатою 10.0 кв.м., визначити приміщення коридору площею 6,5 кв.м., ванної кімнати площею 2,0 кв.м., вбиральні площею 0,9 кв.м., кухні площею 6,8 кв.м. приміщеннями спільного користування.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що сторони не можуть досягти згоди щодо порядку користування квартирою.

У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому, із урахуванням уточнених вимог, просила визначити наступний порядок користування указаною квартирою: виділити їй у користування житлову кімнату № 7 площею 14,7 кв.м.; у користування ОСОБА_4 і ОСОБА_5 виділити житлову кімнату № 5 площею 10,0 кв.м., частину приміщення № 6 площею 12,4 кв.м. і балкон площею 2,8 кв.м.; при цьому частину приміщення № 6 площею 3,8 кв.м., приміщення № 1 коридору площею 6,5 кв.м., приміщення № 2 ванної кімнати площею 2 кв.м., приміщення № 3 туалету площею 0,9 кв.м., приміщення № 4 кухні площею 6,8 кв.м. залишити у загальному користуванні.

ОСОБА_6 посилалася на те, що варіант встановлення порядку користування квартирою, запропонований позивачами за первісним позовом, істотно порушує її права, оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, користуючись балконом, матимуть змогу захаращувати вікно кімнати і таким чином погіршувати її інсоляцію.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року, позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково.

Визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділено: у користування ОСОБА_4, ОСОБА_5 кімнату житловою площею 16,2 кв.м. з балконом 2,8 кв.м. та кімнату житловою площею 14,7 кв.м.; у користування ОСОБА_6 кімнату житловою площею 10,0 кв.м.; кухню площею 6,8 кв.м., коридор площею 6,5 кв.м., ванну кімнату площею 2,0 кв.м., вбиральню площею 0,9 кв.м. залишено у загальному користуванні ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

У решті позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, місцевий суд, із висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вірно застосувавши положення ст. ст. 317, 321, 356, 358 ЦК України, оцінивши докази відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, із дотриманням норм процесуального права, врахувавши інтереси сторін, обґрунтовано виходив із того, що варіант визначення порядку користування квартирою, запропонований експертами у Висновку № 6942/14-43 від 28 листопада 2014 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, є найбільш прийнятним, та таким, що не порушує прав сторін.

Колегія суддів погоджується із такими висновками.

Житлова площа спірного приміщення становить 40,9 кв.м. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві власності належать ѕ її частини (30,67 кв.м.), а ОСОБА_6 - ј частина (10,23 кв.м.).

Кімната, яку виділено ОСОБА_6, площею 10,0 кв.м., є найбільш наближеною до ідеальної частки і встановлення порядку користування в такий спосіб не є порушенням її права власності.

Що стосується допущеної помилки судом першої інстанції при розподілі судом судових витрат, то порядок виправлення описок та арифметичних помилок встановлений ст. 219 ЦПК України.

Таким чином, оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди із урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Доводи заявника зводяться до оцінки доказів, проте в силу ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва 30 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.