Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Луспеника Д.Д., Черненко В.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Хмільницького міжрайонного прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочинами, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 2 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 27 серпня 2015 року,

У квітні 2015 року Хмільницький міжрайонний прокурор Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 травня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368-4, ч. 4 ст. 368-4, ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. На підставі ст. 70 КК України призначено остаточну міру покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з проведенням судово-медичних експертиз з строком на 2 роки без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від призначеного основного покарання з іспитовим строком на 2 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. У задоволенні цивільного позову Хмільницького міжрайонного прокурора Вінницької області про стягнення з ОСОБА_4 на користь Обласного бюро судово-медичної експертизи Вінницької обласної ради 115 934 грн 66 коп. шкоди, заподіяної злочинами відмовлено, оскільки позов було пред'явлено до неналежного відповідача, яким є Вінницька обласна рада.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 22 жовтня 2014 року вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 травня 2014 року змінено, виключено з резолютивної частини вироку при призначенні покарання за ч. 4 ст. 368 КК України додаткову міру покарання - конфіскація майна. У решті вирок залишено без змін.

Зокрема, вироком суду встановлено, що ОСОБА_4, перебуваючи на посаді завідуючого Хмільницьким районним відділенням Обласного бюро судово-медичних експертиз Вінницької обласної ради та лікаря судово-медичного експерта цього відділення, будучи службовою особою та суб'єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, умисно з корисливих мотивів та в інтересах своєї дружини ОСОБА_5 вносив в офіційні документи - табеля обліку робочого часу, завідомо неправдиві відомості про перебування на робочому місці на посаді молодшої медичної сестри ОСОБА_5 та виконання нею службових обов'язків. При цьому, ОСОБА_5 фактично в цей час працювала на посаді бухгалтера централізованої бухгалтерії Управління освіти Хмільницької міської ради, на підставі табеля обліку робочого часу останній нарахована заробітна плата та сплачено внески до фондів на загальну суму 115 934 грн 66 коп., якими він заволодів.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 завдав збитки державі в сумі 115 934 грн 66 коп. в особі Вінницької обласної ради, а оскільки це кошти обласного бюджету, які виділені згідно затверджених асигнувань Департаментом охорони здоров'я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації для Обласного бюро судово-медичної експертизи, у якості оплати праці та сплати нарахувань на заробітну плату, тому вони підлягають поверненню до обласного бюджету. Просив позов задовольнити.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 2 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 27 серпня 2015 року, позов Хмільницького міжрайонного прокурора Вінницької області задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Вінницької обласної ради у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної злочинами, кошти в сумі 115 934 грн 66 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку, з урахуванням норм ст. 1166 ЦК України, про те, що у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, за якою саме відповідач доводить відсутність свої вини у завданні шкоди. Оскільки вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 травня 2014 року, який набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винним в скоєнні кримінальних правопорушень, тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 2 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 27 серпня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.