Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Головне управління юстиції в Київській області, Обухівська районна державна нотаріальна контора, Старобезрадичівська сільська рада, про визнання недійсним заповіту, за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2015 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним заповіт від 2 листопада 2006 року, складений ОСОБА_7 на користь відповідача ОСОБА_5, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_8, яка виховувала її з дитинства та останні роки проживала без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. Після його смерті з'ясувалося, що він склав заповіт від 2 листопада 2006 року на ім'я відповідача ОСОБА_5

Посилаючись на те, що спадкодавець під час складання заповіту на користь відповідача не усвідомлював значення своїх дій та не керував ними внаслідок зловживання спиртними напоями, а також на відсутність паспорта громадянина України у ОСОБА_7 на час складання заповіту, позивач просила визнати заповіт від 2 листопада 2006 року недійсним.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2015 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно із ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність і недоведеність заявлених ОСОБА_4 позовних вимог, оскільки як правильно встановлено судами, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_7 під час вчинення заповіту був не здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; що він перебував у стані, який би свідчив про його недієздатність на цей момент. Недоведеним є також і факт відсутності у ОСОБА_7 під час складання заповіту паспорта громадянина України.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими й правильність вищезазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, відхилити, рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.