Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Закропивного О.В., Луспеника Д.Д., Черненко В.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства "Грандфінресурс" про захист прав споживачів, визнання договору нікчемним, стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2015 року,

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 25 червня 2011 року між ним та приватним підприємством "Грандфінресурс" (далі - ПП "Грандфінресурс") був укладений договір про надання послуг, за умовами якого ПП "Грандфінресурс" повинно було надати позивачу позику у сумі 250 тис. грн для придбання автомобіля. На виконання договору ОСОБА_4 сплачено первинну плату у розмірі 8 750 грн та 87 грн 50 коп. за послуги банку, однак позики він не отримав. 21 липня 2011 року він подав заяву про розірвання даного договору та повернення коштів, але коштів не отримав. Вважає, що сплачував кошти відповідачу не за сам товар, а за можливість одержання права на отримання позики, оскільки підприємство без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права отримання позики одному із учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності ПП "Грандфінресурс", а платежі є платою за право на купівлю товару. Таким чином, між ним та відповідачем було укладено договір про надання послуг, який ввів його, як споживача, в оману, а дії підприємства є недобросовісними і містять ознаки пірамідальної схеми. Вважає, що договір від 25 червня 2011 року про надання послуг не відповідає вимогам ст. ст. 18, 19 Закону України "Про захист споживачів", тому він є недійсним. Просив суд визнати договір від 25 червня 2011 року нікчемним, стягнути з відповідача на його користь 8 750 грн сплачених ним за договором про надання послуг від 25 червня 2011 року, а також стягнути з відповідача на його користь сплачені банківські послуги у розмірі 87 грн 50 коп.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2015 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суди першої та апеляційної інстанції, виконавши вимоги ч. 4 ст. 338 ЦПК України, згідно з якою висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку, з урахуванням норм Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) і Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) про відмову у задоволенні позову. Оскільки ОСОБА_4 не довів належними та допустимими доказами наявність ознак обману і пірамідальної схеми у діях відповідача та несправедливих умов під час укладення між ним та ПП "Грандфінресурс" договору, тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно відмовив у задоволенні позову.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.