Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за касаційною скаргою сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 04 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2015 року,

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,48 га, укладений 01 березня 2007 року з сільськогосподарським виробничим кооперативом "Україна" (далі - СВК "Україна") і зобов'язати відповідача повернути йому цю земельну ділянку.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 04 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

У касаційній скарзі представник СВК "Україна", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 4,48 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_2.

01 березня 2007 року між СВК "Україна" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років, який було зареєстровано у Сахновщинському РВ ХРФ ДПДЗК 03 вересня 2008 року за НОМЕР_3.

Земельна ділянка була передана в користування СВК "Україна" згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки від 05 серпня 2008 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину, має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Разом з тим судами встановлено, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, повного волевиявлення між ними на укладення договору оренди земельної ділянки, що належить позивачу, не було.

Так, згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 20 квітня 2015 року № 857 підписи від імені ОСОБА_1 в двох примірниках договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та СВК "Україна" та в двох примірниках акта прийому-передачі земельної ділянки від 05 серпня 2008 року виконані не ОСОБА_1.

У частині 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Отже, наявність вільного волевиявлення учасників правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність волі учасника правочину при його укладенні є підставою для визнання такого недійсним.

З огляду на те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки позивачем не підписувався, що підтверджено висновком вищевказаної судово-почеркознавчої експертизи, то відсутнє вільне волевиявлення позивача на укладення оспорюваного договору оренди, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про визнання цього договору недійсним.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, у результаті чого ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" відхилити.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 04 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.