6-28291ск15 Про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням терміну її виплати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, зобов'язати видати трудову книжку, визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, змінити формулювання причини звільнення - 23.12.2015 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Казка" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням терміну її виплати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, зобов'язати видати трудову книжку, визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, змінити формулювання причини звільнення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2015 року,

У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Казка" (далі - ТОВ "Казка") на її користь: 9 852 грн заборгованості із заробітної плати, 5 747 грн компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням терміну її виплати,197,75 грн компенсації за невикористану відпустку, 3 306 грн вихідної допомоги, 24 770 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 24 770 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 10 000 грн моральної шкоди, а всього стягнути 78 059 грн; зобов'язати відповідача видати позивачу її трудову книжку; визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ "Казка" від 16 листопада 2012 року про її звільнення, змінити формулювання причини звільнення позивача - вказати у трудовій книжці позивача, що вона звільнена з 22 жовтня 2012 року у зв'язку з невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю.

Позов мотивувала тим, що з лютого 2012 року по 22 жовтня 2012 року працювала на посаді бармена в кафе "Талісман", власником якого є ТОВ "Казка". За вказаний період заробітну плату не виплачували взагалі, хоча під примусом директора з погрозою звільнення вона підписувала відомості про отримання заробітної плати, щорічна відпустка не надавалась. 18 жовтня 2012 року вона написала заяву про звільнення з роботи у зв'язку з порушенням уповноваженим власником законодавства про працю, невиплату зарплати (ч. 3 ст. 38 КЗпП України) та одночасно подала заяви про надання довідки про доходи та заборгованість перед нею, проте у відповідь отримала лист з вимогою вийти на роботу, оскільки підстав звільнення немає та з нею повністю проведений розрахунок.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 травня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Казка" на користь ОСОБА_3 9 269 грн заборгованості із заробітної плати, 5 747 грн компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням терміну її виплати, 197,75 грн компенсації за невикористану відпустку, 3 306 грн вихідної допомоги,

24 770 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 2 000 грн моральної шкоди. Зобов'язано ТОВ "Казка" видати ОСОБА_3 її трудову книжку. Визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ "Казка" № 3 від 16 листопада 2012 року "Про звільнення ОСОБА_3.". Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_3 - зобов'язано вказати у трудовій книжці ОСОБА_3, що вона звільнена з 22 жовтня 2012 року у зв'язку з невиконанням уповноваженим власником органом законодавства про працю (ч. 3 ст. 38, ч. 3 ст. 235 КЗпП України). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині визначення грошових сум по заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням терміну її виплати, вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення. Стягнуто з ТОВ "Казка" в користь ОСОБА_3 4 643,50 грн заборгованості по заробітній платі, 2 873,5 грн компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням терміну її виплати, 1 653 грн вихідної допомоги. У частині стягнення середнього заробітку (відшкодування) за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про скасування наказу про звільнення, зміну формулювання причини звільнення та зобов'язання видачі трудової книжки, стягнення моральної шкоди, стягнення заборгованості по зарплаті, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням терміну її виплати, вихідної допомоги, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення грошових сум по заборгованості по зарплаті, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням терміну її виплати, вихідної допомоги, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд виходив із відсутності вини роботодавця в своєчасному розрахунку та видачі трудової книжки та факту роботи позивача на 0,5 ставки.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна виходячи з наступного.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Таким чином, законодавець надає право роботодавцю обирати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника.

За змістом ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Установлено, що відповідно до наказу від 1 лютого 2012 року ОСОБА_3 була прийнята на посаду бармена-офіціанта з 1 лютого 2012 року. З даним наказом ОСОБА_3 ознайомлена не була.

18 жовтня 2012 року ОСОБА_3 подала заяву про звільнення у зв'язку з порушенням уповноваженим власником законодавства про працю, невиплату зарплати (ч. 3 ст. 38 КЗпП України). Одночасно просила надіслання трудову книжку на її адресу та видати довідку про доходи.

Відповідно до наказу ТОВ "Казка" від 16 листопада 2012 року "Про звільнення ОСОБА_3" остання була звільнена з роботи 9 жовтня 2012 року за прогули вчинені з 7 жовтня 2012 року без поважних причин.

Згідно із ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) , про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання.

Обґрунтовуючи свої висновки доказом, який не було подано ТОВ "Казка" до суду першої інстанції, а саме акт про відсутність ОСОБА_3 на роботі 7 жовтня 2012 року та табель обліку використання робочого часу, апеляційний суд не з'ясував та не дослідив причини неподання цих доказів до суду першої інстанції або обставини, за яких указані докази судом першої інстанції не були досліджені (у разі подання) з відповідною перевіркою запису технічної фіксації судового засідання.

Відповідно до табелів обліку використання робочого часу за 2012 рік ОСОБА_3 працювала підряд три дні з наступними трьома вихідними днями.

Згідно табелю за жовтень 2012 року, позивач працювала 1, 5 та 6 жовтня, а з 7 жовтня табель не містить відомостей ні як робочі дні, так і прогули.

Встановлюючи відсутність ОСОБА_3 на робочому місці 7 жовтня 2012 року, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги підписаний останньою видатковий касовий ордер від 7 жовтня 2012 року, та не вказано, якими доказами він спростовується.

Крім того, оскільки заява про звільнення ОСОБА_3 була подана 18 жовтня 2012 року, то для визначення підстав зміни формулювання причини звільнення судом підлягало з'ясуванню, чи працювала остання з 7 жовтня 2012 року по день подачі нею заяви.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом установлено, що в день звільнення ОСОБА_3 не було виплачено всіх належних сум, а саме заробітну плату, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням терміну її виплати, компенсацію за невикористану відпустку.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з тих підстав, що роботодавець викликав працівника для отримання розрахунку, а остання не з'явилася, є помилковим, оскільки законодавець саме на роботодавця покладає обов'язок проведення повного розрахунку в день звільнення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 працювала по 15 змін на місяць по три робочі дні, після чого мала три вихідні. Робоча зміна тривала 14 годин підряд з 9.00 год. по 23.00 год., що свідчить виконання місячної норми робочого часу.

Проте апеляційний суд на вказане уваги не звернув та вважав, що нараховані до виплати суми підлягають стягненню відповідно до окладу 0,5 мінімальної заробітної плати, оскільки ОСОБА_3 було встановлено саме такий розмір заробітної плати та розподілив суму заборгованості по зарплаті, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням терміну її виплати, вихідної допомоги навпіл.

Викладене свідчить, що при вирішені спору апеляційним судом неповно встановлено фактичні обставин справи, не дано юридичної оцінки наданим сторонами доказам, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.