Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року,

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позивач посилався на те, що 29 жовтня 2012 року між сторонами було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 900 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач вказував, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищевказаним кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 31 січня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 18 425 грн 23 коп., яка складається з: 5 892 грн 82 коп. - заборгованість за кредитом, 9 240 грн 97 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 937 грн 86 коп. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована сума) та 853 грн 58 коп. - штраф (відсоткова ставка). На підставі вищевказаного позивач просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від

07 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року, відмовлено ПАТ КБ "ПриватБанк" в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 29 жовтня 2012 року між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви позичальника, в якій указано, що вона разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. ст. 526, 530, 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом, зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

За правилами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У анкеті-заяві відсутні дані, що позичальник отримав Пам'ятку клієнта, що містить основні умови обслуговування та кредитування, а також Тарифи і поставив свій підпис.

В матеріалах справи відсутня Пам'ятка клієнта, докази на підтвердження того, що підписуючи заяву-анкету відповідач мав на увазі саме Умови і правила надання банківських послуг, затверджені наказом від 06 березня 2010 року та тарифи, на які посилається позивач та вони були надані відповідачу.

У анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "ПриватБанк" позичальник просив оформити платіжну картку кредитка "Універсальна" з бажаним кредитним лімітом 4 500 грн.

Матеріали справи не містять дані про те, що позивачем був відкритий картковий рахунок відповідачу та видана йому відповідна картка і її отримання відповідачем, а також копія цієї картки.

До анкети-заяви позивач додав Довідку про умови кредитування з використання кредитки "Універсальна, 55 днів пільговий період", проте зазначена довідка не є підтвердження укладеного з відповідачем договору без номера та його умов, оскільки у довідці зазначено інший тип картки та інший розмір відсотків за користування кредитом, ніж той, який вказує позивач.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов до правильного висновку про те, що позивач пред'явив вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 29 жовтня 2012 року б/н, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4, яка станом на 31 січня 2015 року становить 18 425 грн 23 коп.

На підтвердження укладення зазначеного договору без номера позивач надав копію виписку Online за основною карткою № НОМЕР_1, копія якої в матеріалах справи відсутня, реферанс договору НОМЕР_2 в українській валюті на суму кредитного ліміту 5 900 грн, однак даний договір має відповідний номер, а відтак не є предметом даного спору та не стосується заявлених позовних вимог і відсутні дані про домовленості сторін щодо переоформлення кредитної картки "Універсальна" на іншу суму кредитного ліміту.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За таких обставин, відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав до його задоволення.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами попередніх інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.