6-21418ск15 Про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - 23.12.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом державного підприємства науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Черкаської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 10 червня 2015 року,

У березні 2015 року державне підприємство науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" (далі - ДП НВК "Фотоприлад") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у господарському віданні позивача знаходиться гуртожиток по АДРЕСА_2 який призначений для проживання працівників підприємства та членів їх сімей. ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3) у 1994 році була вселена до цього гуртожитку, однак залишила його у 1996 році забравши все своє майно, після чого виїжджала за кордон, а з 2006 року проживає у квартирі АДРЕСА_1 Неповнолітній син ОСОБА_3 - ОСОБА_4, 2001 рокународження, у гуртожитку взагалі ніколи не проживав. На даний час відповідачі зареєстровані у кімнаті НОМЕР_1 вказаного гуртожитку, хоча на підприємстві не працюють, оплату за житлове приміщення та комунальні послуги не здійснюють.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 10 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у гуртожитку по АДРЕСА_2

У касаційній скарзі ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

За змістом статей 1, 9 ЖК УРСР громадяни мають право на житло. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Судами встановлено, що будинок по АДРЕСА_2 перебуває у господарському віданні та на балансі ДП НВК "Фотоприлад" і має статус гуртожитку, призначеного для проживання сімей, що підтверджується, зокрема рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 28 грудня 2007 року № 1838 "Про зміну статусу гуртожитку для проживання одиноких громадян на гуртожиток для проживання сімей".

Гуртожитки, як зазначено у ст. 127 ЖК України, призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Згідно листа виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21 квітня 2015 року № 4819-01-21 указаний гуртожиток станом на 21 квітня 2015 до комунальної власності територіальної громади м. Черкаси не передано, але така передача запланована на 2015 рік.

Положенням про гуртожиток ДП НВК "Фотоприлад", затвердженим у 2011 році, передбачено, що у гуртожитку можуть проживати не тільки робітники і службовці підприємства, але й інші громадяни.

20 грудня 1993 ДП НВК "Фотоприлад" видано ОСОБА_3. (прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_3) ордер № 926 серії "А" на право заняття житлового приміщення площею 12 кв. м у гуртожитку по АДРЕСА_2, без зазначення номеру конкретної кімнати. Відповідач у 1996 році на підставі цього ордеру заселилася у вказане приміщення гуртожитку.

З 02 грудня 1991 року по 25 листопада 1999 року ОСОБА_3 працювала медсестрою у поліклініці заводу "Фотоприлад".

ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_4, який у 2008 році також був зареєстрований у вказаному гуртожитку.

Згідно акта ДП НВК "Фотоприлад" від 11 лютого 2015 року ОСОБА_3 не проживає у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку понад 15 років. Згідно довідки ДП НВК "Фотоприлад" від 30 квітня 2015 року № 18/252 у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку фактично проживали та були зареєстровані з 05 грудня 1997 року по 17 жовтня 2012 року сім'я ОСОБА_7.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 січня 2012 року, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає по АДРЕСА_1, внаслідок психічного захворювання не може усвідомлювати свої дії і керувати ними. Цим рішенням суду ОСОБА_6 визнано обмежено дієздатним та встановлено над ним піклування. Піклувальником ОСОБА_6 призначено його рідну доньку ОСОБА_3 У зв'язку з викладеним ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 проживають по АДРЕСА_1

Підстави збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами визначені ст. 71 ЖК УРСР.

Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ст. 212 ЦПК України щодо оцінки доказів.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 3 ст. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 1 п. 10 своєї постанови "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року № 2 (v0002700-85) , у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК УРСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд вірно вважав, що до спірних правовідносин застосовуються положення ст. 71 ЖК УРСР та дійшов обґрунтовано висновку про наявність правових підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, оскільки останні фактично не проживали за місцем реєстрації понад шість місяців без поважних причин.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до с. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,