6-25207ск15 Про стягнення коштів за договором банківського рахунка - 23.12.2015 Прийняття

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М., Леванчука А.О., Парінової І.К., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Чернівецького відділення про стягнення коштів за договором банківського рахунка, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 2 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 8 липня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") про стягнення коштів за договором банківського рахунку, посилаючись на те, що 15 листопада 2012 року між ним та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір банківського рахунку фізичної особи з випуском платіжної карти НОМЕР_1, за умовами якого банк зобов'язався відкрити на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_2 у гривнях та здійснювати банківське обслуговування клієнта, своєчасно здійснювати розрахункові операції та інші операції за рахунком у відповідності до вимог чинного законодавства та умов цього договору. Цей договір є безстроковий.

3 червня 2014 року між ним та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір № 004-25500-030614 про банківський строковий вклад (депозит) "8 років разом" на 180 днів у національній валюті. Предметом цього договору є тимчасове розміщення ним у відповідача грошових коштів у сумі 200 000 грн на строк з моменту зарахування вкладу на рахунок НОМЕР_3 по 30 листопада 2014 року включно з виплатою банком на його користь відсотків на суму депозитного вкладу з розрахунку 25,5% річних. 3 червня 2014 року він вніс готівкою на вкладний рахунок НОМЕР_4 кошти у розмірі 200 000 грн., що підтверджується квитанцією № 36186600 від 3 червня 2014 року.

27 листопада 2014 року та 1 грудня 2014 року він звертався до відповідача із заявами щодо повернення йому 200 000 грн. та відсотків нарахованих за фактичний період перебування коштів на рахунку за ставкою 25,5%, однак вказані кошти по закінченню дії договору йому повернуті не були.

Вважаючи, що банк взятих на себе зобов'язань за договором про відкриття та обслуговування поточного рахунку не виконав, грошові кошти у сумі 225 010 грн 96 коп., що включають суму вкладу та нараховані відсотки не повернув, позивач просив ці кошти стягнути з відповідача у судовому порядку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 2 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 8 липня 2015 року, позов ОСОБА_6 задоволено, стягнуто на його користь з ПАТ "Дельта Банк" за договором банківського рахунку НОМЕР_1 від 15 листопада 2012 року кошти у сумі 225 010 грн 96 коп.

У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про стягнення коштів у сумі 225 010 грн 96 коп. за договором банківського рахунку НОМЕР_1 від 15 листопада 2012 року, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що банк зобов'язаний повернути позивачу, внесену ним суму вкладу та нараховані відсотки.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Судами встановлено, що 15 листопада 2012 року між сторонами було укладено договір банківського рахунку фізичної особи з випуском платіжної карти НОМЕР_1, відповідно до умов якого банк отримав право користуватися грошовими коштами на рахунку клієнта, за що зобов'язався щомісяця нараховувати відсотки.

Крім того, 3 червня 2014 року між сторонами було укладено договір № 004-25500-030614 про банківський строковий вклад (депозит) "8 років разом" на 180 днів у національній валюті, відповідно до умов якого позивач тимчасово розмістив грошові кошти у сумі 200 000 грн. на рахунок НОМЕР_4 по 1 грудня 2014 року включно, а банк зобов'язувався виплатити на користь позивача відсотки на суму депозитного вкладу з розрахунку 25,5% річних. 3 червня 2014 року відповідач зарахував суму вкладу та нараховані відсотки на поточний рахунок НОМЕР_2.

Відповідно до п.1.9 вказаного договору банківського вкладу нараховані відсотки за вкладом виплачуються одночасно з поверненням суми вкладу по закінченню строку розміщення вкладу або в інший термін дострокового припинення дії цього договору у випадках передбачених договором та правилами, шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника, операції за якими можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів відкритий в установі банку.

У п. 1.10 договорів сторони погодили, що вклад виплачується по закінченню строку розміщення вкладу шляхом зарахування на поточний рахунок вкладника, операції за якими можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів відкритий в установі банку.

За заявами від 27 листопада 2014 року та 1 грудня 2014 року ОСОБА_6 звертався до ПАТ "Дельта Банк" про видачу йому готівкою указаної суми коштів та нарахованих за вкладом відсотків.

Заперечуючи проти позову ПАТ "Дельта Банк" посилалося на те, що банком умови договору виконані, повернення коштів відбулося шляхом їх перерахування на поточний рахунок НОМЕР_2 у гривні, відкритий на ім'я позивача за договором від 15 листопада 2012 року НОМЕР_1, про це і було повідомлено позивача ОСОБА_6 листом № 05-2622550 від 2 грудня 2014 року (а. с. 11). Після перерахування банком коштів на поточний рахунок вкладника, який вказується самим вкладником у договорі строкового банківського вкладу, зобов'язання банку по поверненню вкладу та відсотків вважаються виконаними в повному обсязі.

Після повернення позивачу суми вкладу та нарахованих відсотків за вкладом на його поточний рахунок, між банком та позивачем виникли правовідносини банківського рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Однак, як вбачається з матеріалів справи на момент звернення 1 грудня 2014 року ОСОБА_6 до банку про видачу коштів, які вже перебували в його розпорядженні та у його власності на його поточному рахунку діяла постанова Правління Національного банку України від 29 серпня 2014 року № 540 (v0540500-14) "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України", до якої постановою Правління Національного банку України № 591 від 22 вересня 2014 року (v0591500-14) було внесено змін, відповідно до п. 9 вказаної постанови, всі банки України зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомата банків у межах до 15 000 грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України.

Відповідно п. 1 ст. 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" регулювання ринків фінансових послуг щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів здійснюється Національним банком України, якому відповідно до п. 2 ст. 5 даного Закону належить виключне право щодо обмеження надання окремих фінансових послуг, яке встановлюється нормативно-правовими актами.

Під час розгляду справи суди вказане залишили поза увагою та не звернули увагу на те, що з врахуванням вищенаведеної постанови Правління Національного банку України, яка є обов'язковою до виконання, ПАТ "Дельта Банк" не вправі було здійснювати видачу коштів з поточного рахунку позивача у повному розмірі. Дане обмеження відбулося на законних підставах та не з вини банку.

Вирішуючи спір, суди у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули, не дали належної оцінки вказаним запереченням, не перевірили і не навели обставин, які б спростовували їх, та дійшли до передчасного висновку про стягнення коштів за договором банківського рахунку.

Отже, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою вищенаведене, а тому оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами, то рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 2 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 8 липня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.