6-26176ск15 Про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - 23.12.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Український страховий дім", про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Шевченківського районного суду Львівської області від 11 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 04 червня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_5 на свою користь 7 825 грн 75 коп. на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 500 грн у рахунок оплати за виконання експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля, а також судові витрати у справі.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 27 серпня 2014 року, керуючи автомобілем "Volkswagen Jetta", державний номерний знак НОМЕР_1, він потрапив у дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), яка сталася із вини ОСОБА_5, який керував автомобілем "Opel Vivaro", державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень. У складеному протоколі про ДТП зазначено, що відповідач визнав свою вину. Розмір завданої майнової шкоди становить 7 825 грн 75 коп. відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження судового експерта ОСОБА_7 від 23 вересня 2014 року № 60/14.

Рішенням Шевченківського районного суду Львівської області від 11 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 04 червня 2015 року, у задоволенні вказаного позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, від імені якого діє представник, просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій, ухвалити у справі нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів, виходячи за межі доводів касаційної скарги згідно з ч. 3 ст. 335 ЦПК України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте судові рішення зазначеним нормам процесуального права не відповідають з огляду на наступне.

Судом установлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 щодо транспортного засобу "Opel Vivaro", державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Український страховий дім" (далі - ПрАТ "Український страховий дім") згідно з полісом № АІ/3238018 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно зі змістом зазначеного полісу всі ризики із виплати внаслідок заподіяння шкоди під час ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якого настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, покладається на страховика.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач пояснив, що він звертався до страховика ОСОБА_5 - ПрАТ "Український страховий дім" - щодо виплати страхового відшкодування, направивши заяву поштою, проте конверт повернувся із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Хоча відповідач не заперечував, що він не направляв письмової заяви до страховика, проте згідно з поясненнями сторін у день скоєння ДТП вони зверталися до представника страхової компанії - ПрАТ "Український страховий дім" - та повідомили про ДТП, про що останній залишив відповідну відмітку у журналі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не заявляв позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, до страхової компанії - ПрАТ "Український страховий дім", а тільки до винної у ДТП особи - ОСОБА_5, що, на думку суду, суперечить процедурі реалізації відшкодування майнової шкоди відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) .

Із вказаними висновками погодився й апеляційний суд та, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, зазначив, що позивачем не надано до суду належних доказів того, що ПрАТ "Український страховий дім" була ліквідована та вибула за місцем реєстрації.

Однак із вказаними висновками погодитися неможливо.

За змістом ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 1.4 ст. 33 вказаного Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

За положеннями ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Разом із тим у ст. 33 указаного Закону встановлено зобов'язання учасника ДТП повідомити страховика про ДТП.

У разі невиконання страхувальником цього обов'язку він позбавляється права на відшкодування шкоди за його винні дії страховиком у порядку, передбаченому ст. 1194 ЦК України.

Таким чином, без з'ясування питання про виконання відповідачем передбаченого законом обов'язку про повідомлення страховика про ДТП передчасним є висновок суду про відмову у задоволенні позову до винної в ДТП особи - відповідача.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Проте на порушення положень ч. 4 ст. 10 ЦПК Українисуд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, не попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а саме: про необхідність залучення ПрАТ "Український страховий дім" (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) до участі у справі в якості співвідповідача згідно зі ст. 33 ЦПК України із належним оформленням цієї процесуальної дії.

На стадії перегляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд відповідно до наданих чинним ЦПК України (1618-15) повноважень був позбавлений можливості ці недоліки виправити.

Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій на порушення вимог ст. ст. 212- 215, 303, 315 ЦПК України у достатньому обсязі не визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, не дотрималися норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та неправильного застосування норм матеріального права, тому колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду Львівської області від 11 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 04 червня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.