6-31032ск15 Про стягнення аліментів на утримання дружини - 23.12.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дружини за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона є матір'ю малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначала, що рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 19 листопада 2012 року з відповідача на її користь стягувались аліменти у розмірі 1/8 частини з усіх видій його заробітку (доходу) до досягнення дітьми трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Діти мають суттєві вади фізичного розвитку, зокрема, дочка ОСОБА_6 є інвалідом дитинства та через фізичні вади потребує постійного домашнього догляду, у зв'язку з чим вона здійснює за нею догляд до шести років.

Ураховуючи викладене, позивачка просила суд стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення дітьми шестирічного віку.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на її утримання аліменти у розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 12 березня 2015 року до досягнення дітьми: ОСОБА_5 та

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, шестирічного віку, тобто до

ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Негайно стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на її утримання аліменти у розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2015 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що дочка сторін ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом дитинства та через фізичні вади потребує постійного домашнього догляду, у зв'язку з чим позивачка здійснює за нею догляд, тому має право у порядку ч. 3 ст. 84 СК України на утримання від чоловіка до шести років.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що максимальний розмір аліментів не повинен перевищувати 50 відсотків доходу відповідача. При цьому вважав, що спору між сторонами щодо утримання позивача фактично не існує і позов направлений лише на зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню на утримання сина заявника - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Проте повністю погодитись з такими висновками судів не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір'ю малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання яких рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 19 листопада 2012 року з відповідача на її користь стягувались аліменти у розмірі 1/8 частини з усіх видій його заробітку (доходу) до досягнення дітьми трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Діти мають суттєві вади фізичного розвитку, зокрема, дочка ОСОБА_6 є інвалідом дитинства та через фізичні вади потребує постійного домашнього догляду.

Згідно з ч. 3 ст. 84 СК України, якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.

За положеннями ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Отже, за змістом вказаної норм права, розмір утримання не пов'язаний з розміром доходу дружини, а залежить від можливості чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Для виникнення права на утримання потрібна сукупність вказаних вище фактів, які має довести позивач (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 10, пп. 1, 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти здійсненню їхніх прав, а також районний суд повинен уточнити позовні вимоги та вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, згідно з порядком, передбаченим ст. 33 ЦПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилалась на те, що дочка сторін - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом дитинства та через фізичні вади потребує постійного домашнього догляду, у зв'язку з чим позивачка здійснює за нею догляд, тому має право у порядку ч. 3 ст. 84 СК України на утримання від чоловіка до шести років, а останній має змогу його надати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_8, яка не була залучена до участі у справі і отримує з відповідача аліменти на утримання їхнього з відповідачем сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини всіх доходів відповідача, посилалась на те, що спору між сторонами щодо утримання позивача фактично не існує і позов направлений лише на зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню на утримання її сина.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені положення закону уваги не звернув, не перевірив доводів сторін як на підтвердження так і на заперечення позову, не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а формально виходив лише з того, що відповідач сплачує аліменти й на інших дітей і стягнуті з нього аліменти будуть перевищувати 50 % доходу та не дав оцінки тому, чи є це самостійною підставою для відмови в позові, при тому що відповідач позов визнав.

При цьому, розглянувши справу у відсутності особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд не перевірив належним чином її доводів та не дав оцінки всім доказам, поданим позивачкою, зокрема про проживання з нею дитини, якій встановлена група інвалідності, тобто про її право на утримання, й про можливість відповідача його надати, що мають значення для вирішення спору.

Підлягає скасуванню й рішення суду першої інстанції, оскільки у порушення п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України, вирішуючи спір, суд першої інстанції не визначився зі складом осіб, які мали брати участь у справі, не залучив всіх осіб, які отримують від відповідача утримання на дітей й на своє утримання, і мають бути залучені до участі у справі.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлено, судові рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, щов силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.