6-25547ск15 Про повернення коштів по депозитному вкладу та нарахованих відсотках - 23.12.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про повернення коштів по депозитному вкладу та нарахованих відсотках за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення апеляційного суду Черкаської області від 14 липня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 31 жовтня 2014 року між нею та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") укладено договір банківського вкладу (депозиту) у розмірі 87 тис. доларів США на строк до 30 листопада 2014 року зі сплатою 9,5 % річних. Після останнього дня строку дію договору було продовжено на той самий строк та на тих самих умовах, крім процентної ставки, до 30 грудня 2014 року, а потім до січня 2015 року. 8 лютого 2015 року вона звернулась до банку з вимогою повернення їй вкладу, однак кошти їй не повернули.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила повернути їй депозитний вклад разом з нарахованими відсотками у розмірі 83 988 доларів 40 центів США.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 травня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ "Дельта Банк" на користь ОСОБА_3 суму банківського вкладу у розмірі 74 441 долар 87 центів США. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму банківського вкладу у розмірі 9 546 доларів 53 центи США, що еквівалентно 200 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 14 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_3 до ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Дельта Банк" на користь ОСОБА_3 76 565 доларів 21 цент США, що еквівалентно 1 900 384 грн 51 коп. Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб закрито. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до ПАТ "Дельта Банк" та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ "Дельта Банк" відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов та стягуючи суму вкладу як з ПАТ "Дельта Банк", так і з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до положень ст. ст. 526, 1058, 1060, 1061 ЦК України відповідач повинен був повернути позивачу вклад по закінченню строку його дії, однак банк зазначених вимог закону та обов'язків, взятих на себе за укладеним договором, не виконав. Крім того, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 2 березня 2015 року в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію.

Скасовуючи рішення районного суду та частково задовольняючи позов до ПАТ "Дельта Банк", апеляційний суд виходив із того, що 13 липня 2015 року Фондом виплачено позивачці гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 тис. грн, після чогозалишок коштівна рахунках позивачки складає 76 565 доларів 21 цент США, який підлягає стягненню з банку. Закриваючи провадження в частині вимог до Фонду суд послався на те, що ці вимоги є публічно-правовими й не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Протеповністю погодитись із такимивисновками апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що 31 жовтня 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 було укладено договір банківського вкладу (депозиту) у розмірі 87 тис. доларів США на строк до 30 листопада 2014 року зі сплатою 9,5 % річних. Після останнього дня строку вона не витребувала суму вкладу, відповідно до п. 1.11 цього договору його дію було двічі продовжено на тих самих умовах, крім процентної ставки, яка кожного разу збільшувалась на 0,25 % річних, до 30 грудня 2014 року, а потім до січня 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно із ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Судом установлено, що по закінченню дії договору банківського вкладу грошові кошти були повернуті позивачу на поточний рахунок, відкритий на його ім'я, відповідно до п. 1.10. договору.

Отже, у подальшому між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договору банківського рахунка (ст. ст. 1066 - 1076 ЦК України).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 червня 2015 року № 6-36цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Крім того, на підставі постанови правління Національного банку України від 2 березня 2015 року № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2 березня 2015 року прийнято рішення № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким у період з 3 березня 2015 року до 2 червня 2015 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк", а в подальшому продовжено до 2 вересня 2015 року.

Отже, починаючи з 3 березня 2015 року банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Статтею 36 зазначеного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації, зокрема, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).

Відповідно до ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначені положення закону уваги не звернув; не визначивсяз характером спірних правовідносин; доводів сторін як на підтвердження, так і на заперечення позову належним чином не перевірив; не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору та дійшов до передчасного висновку про те, що до стягнення з банку підлягає вся сума вкладу, яка обліковувалась на депозитному рахунку позивачки у розмірі, який існував на день введення тимчасової адміністрації.

Крім того, закриваючи провадження у справ в частині вимог до Фонду, апеляційний суд не врахував взаємопов'язаність вимог одним договором та однією сумою. Крім того, не звернув уваги на те, що питання, пов'язані з рухом справи, зокрема закриттям провадження у справі, вирішується шляхом постановлення ухвали (ч. 2 ст. 208 ЦПК України), а не рішенням суду.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 14 липня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.