6-34533ск15 Про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права користування житловим будинком - 23.12.2015 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виселення із житлового будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права користування житловим будинком, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 26 жовтня 2015 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 січня 2014 року № 16819207 він є власником житлового будинку та присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1. Дане право власності зареєстроване на підставі рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 30 грудня 2014 року. Вказаним рішенням суду першої інстанції задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та витребувано у ОСОБА_5 із незаконного володіння і користування житловий будинок і присадибну земельну ділянку по АДРЕСА_1 і усунуто перешкоди в користуванні належним ОСОБА_4 на праві власності житловим будинком та присадибною земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_5 із вказаного будинку без надання іншого жилого приміщення.

Посилаючись на викладене, та у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 у добровільному порядку виселитись відмовляється, проживає у спірному будинку без законних підстав і створює для позивача перешкоди у його користуванні, просить суд виселити ОСОБА_5 з будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого житла зі зняттям її з реєстрації місця проживання у вказаному будинку.

У червні 2015 року відповідач ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_6 з грудня 1988 року по 11 серпня 2012 року і визнання права користування житловим будинком та господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.

Зустрічний позов обґрунтувала тим, що будинок по АДРЕСА_1, в якому вона проживає з осені 1988 року і по даний час, ОСОБА_4 успадкував після смерті, 11 серпня 2012 року, свого батька ОСОБА_6 Мати ОСОБА_4 - ОСОБА_7 в грудні 1982 року залишила свого чоловіка ОСОБА_6 - батька позивача за первісним позовом та виїхала з смт. Піщанка, розділивши за рішенням суду спільно нажите майно. Восени 1988 року ОСОБА_5поселилася у спірному будинку, який на той час належав ОСОБА_6, як наймач житла. З кінця грудня 1988 року вони з ОСОБА_6 стали проживати однією сім'єю як чоловік та дружина, тобто як подружжя, а 05 січня 1989 року вона за згодою власника була зареєстрована у спірному будинку. Відповідач ОСОБА_5 вказує, що спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного сімейного бюджету підтверджуються її реєстрацією та їхнім спільним проживанням з покійним, встановленням двох видів опалення, проведенням ремонтних робіт в будинку, обробітку присадибної земельної ділянки, спільним відпочинком в період відпусток, відзначенням в колі друзів та знайомих свят. Вона здійснила похорон ОСОБА_6 та поминальні обряди за власні кошти та здійснює догляд за будинком, обробляє присадибну ділянку, сплачує необхідні комунальні платежі і, крім іншого, залишається проживати в даному будинку, так як іншого житла не має. Вважає, що в даному будинку проживає правомірно. На підставі викладеного просила суд зустрічний позов задовольнити, а в задоволенні первісного позову відмовити.

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 14 вересня 2015 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з грудня 1988 року по 11 серпня 2012 року.

Визано за ОСОБА_5 право користування житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 26 жовтня 2015 року рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 14 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 01 січня 2004 року по 11 серпня 2012 року.

У задоволенні інших вимог зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 383 ЦК України власник житлового приміщення має право використовувати помешкання для власного проживання членів сім'ї, інших осіб.

Згідно зі ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, а житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником; член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 405 ЦК України сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) ).

Згідно зі ст. 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника непотрібно . Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу .

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ч. 2 ст. 64 ЖК Української РСР).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи зустрічний позов, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 212, 303, 304 ЦПК України, а також, врахувавши п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦК України, перехідні положення ЦК України (435-15) та обставини справи, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_5 і покійний ОСОБА_6 проживали в спірному будинку з 01 січня 2004 року по 11 серпня 2012 року та були пов'язані спільним побутом.

Крім того апеляційний суду вірно встановив, що, оскільки вже існує рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 30 грудня 2014 року, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та вирішено, зокрема усунути перешкоди в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 і присадибної земельної ділянки, розташованої за тією ж адресою, шляхом виселення ОСОБА_5 із вказаного будинку, то підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 в частині визнання права її користування вказаним житлом немає.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.