Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ступак О.В., Коротуна В.М., Парінової І.К.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2015 року,

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом до ОСОБА_5, у якому просила стягнути аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 тис. грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що син проживає та знаходиться на її утриманні, відповідач матеріальної допомоги на утримання сина добровільно не надає і не цікавиться його життям, здоров'ям та розвитком.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 800 грн щомісячно, починаючи з 02 червня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Допущено негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій та змінити визначений судом розмір аліментів, зменшивши до 400 грн щомісячно, із підстав порушення судами норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Відповідно до п. п. 1, 3, ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

За змістом ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Задовольняючи частково указаний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку відповідно до вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, правильно виходив із доведеності позову та наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їхньої спільної дитини, яка проживає з матір'ю, оскільки, як установив суд, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина.

Визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн щомісячно, суд обґрунтовано виходив із засад справедливості, добросовісності, розумності, правильно керувався ч. 1 ст. 184 СК України та урахував матеріальне становище відповідача, а також обставини, що відповідач має нестабільний дохід, відсутність у нього непрацездатних дружини або батьків, його стан здоров'я.

При цьому суд урахував подану відповідачем власноручно написану заяву від 03 серпня 2015 року, у якій він просив розглядати справу за його відсутності, зазначив про відсутність у нього постійного місця роботи та стабільного заробітку, позов визнав частково, згоден на стягнення з нього аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн щомісячно (а. с. 16).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії касаційного перегляду справи недопустимо.

Отже, судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 09 листопада 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.