Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", подану представником Войтух Тетяною Анатоліївною, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року,

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Посилалося на те, що відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору, відповідач зобов'язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені договором, платежі.

Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість, яку просить стягнути з відповідача у повному обсязі разом з нарахованими відсотками та пенею.

У січні 2015 року представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 133 196,70 доларів США, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у сумі 62 374,79 доларів США, відсоткам за користування ним у розмірі 48 129,67 доларів США, а також пеню у розмірі 22 719,24 доларів США.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ПАТ "Укрсоцбанк" - Войтух Т.А. просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду.

Судами встановлено, що що 21 серпня 2006 року між АКБ СР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 39.29-50/382к, відповідно до п. 1 якого позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти у тимчасове користування, окремими частинами зі сплатою 12,25 % річних, в межах максимального ліміту заборгованості до 50 000 доларів США та кінцевим терміном повернення заборгованості до 20 серпня 2013 року.

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з передостаннього робочого дня попереднього місяця по день, що передує двом останнім робочим дням поточного місяця, а також в день повернення заборгованості закредитом в повній сумі, а п. 2.5 цього договору визначено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 25 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти.

Пунктом 4.5 кредитного договору сторони обумовили, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше ніж 90 (дев'яносто) календарних днів, строк користування кредитомвважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний часвикористання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому в 2006-2009 року сторонами укладались додаткові угоди до кредитного договору, за змістом яких змінювався порядокнаданнягрошових коштів позичальнику, процентна ставка, ліміт заборгованості до 86 430доларів США, кінцевий термін поверненнязаборгованості до 18 серпня 2018 року, графік погашення кредиту (до 15 числа кожного місяця).

Судом встановлено, що 09 квітня 2009 року сторонами укладено договір про внесення змін до кредитного договору № 2, яким змінено режим кредитної лінії з відновлювальної на невідновлювальну, а також встановлено графік погашення заборгованості за кредитом, починаючи з квітня 2009 року по серпень 2013 року, із щомісячною сплатою частки боргу розмірі 1 123,00 доларів США.

Відповідач допустив неналежне виконання своїх обов'язків, передбачених пп. 3.3.7 - 3.3.8 кредитного договору, оскільки з 16 квітня 2009 року (останній платіж здійснений 15 квітня 2009 року) не сплатив кредит та проценти за користування ним відповідно до умов договору.

Протягом наступних 90 календарних днів, тобто до 15 серпня 2009 року включно, позичальник також не виконав обов'язок за договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 133 196,70 доларів США, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 62 374,79 доларів США, по відсоткам за користування кредитними коштами - 48 129,67 доларів США, пені - 22 719,24 доларів США.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

У відповідності до п. 4.5 кредитного договору сторін обов'язок відповідача погасити кредит у повному обсязі, сплатити нараховані проценти та штрафні санкції настав через 90 днів після порушення позичальником пп. 3.3.7 - 3.3.8 кредитного договору, тобто 15 серпня 2009 року, оскільки останній платіж був здійснений відповідачем 15 квітня 2009 року, строк внесення чергового платежу - 15 травня 2009 року.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) встановили, що зазначений у п. 4.5 договору обов'язок дострокового повернення кредиту та сплати процентів позичальником виконаний не був, а відтак відповідно до умов договору з 16 серпня 2009 року, наступного дня після порушення боржником зобов'язання, визначеного п. 4. Кредитного договору, у позивача виникло право звернення до суду для захисту порушеного права, проте з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся лише 25 листопада 2014 року, тобто після спливу строку давності, із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності не звертався, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішенняДарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", подану представником Войтух ТетяноюАнатоліївною відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.