Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Іванівського міжрайонного управління водного господарства до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг з холодного водопостачання укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії, за касаційною скаргою Іванівського міжрайонного управління водного господарства на рішення апеляційного суду Херсонської області від 22 вересня 2015 року,

У квітні 2015 року Іванівське міжрайонне управління водного господарства (далі - Управління) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати договір про надання послуг з холодного водопостачання укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Позивач посилався на те, що за рішенням ради Управління надає населенню смт Іванівка послуги з постачання холодної води. Відповідач відмовився від укладення договору про надання послуг з постачання холодної води, посилаючись на невідповідність умов договору вимогам закону. На зауваження відповідача до договору Управління неодноразово надавало роз'яснення стосовно якості, тарифів на послуги та інше, але відповідач не бажає укласти договір, який розроблений на підставі типової форми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (630-2005-п) . Натомість відповідач пропонує Управлінню внести зміни до істотних умов договору або укласти попередній договір. Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" № 1198-VІІ від 10 квітня 2014 року (1198-18) договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води, що укладається виконавцем із споживачем фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання. Тобто споживач не може запропонувати свої умови договору та викласти їх у протоколі розбіжностей. Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язок споживача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця підготувати та укласти із споживачем договір про надання таких послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором. Таким чином, позивач вважав, що умови типового договору, які набули юридичного обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Позивач зазначав, що укладення договору про надання вказаних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору, а відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам закону.

У зв'язку з цим позивач просив визнати договір про надання послуг з холодного водопостачання укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 25 червня 2015 року позов Управління задоволено. Визнано договір про надання послуг з холодного водопостачання між Управлінням та ОСОБА_1, укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії - Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення, затвердженим Кабінетом Міністрів України 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) . Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 22 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову Управління. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі Управління просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржуване у справі судове рішення, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у запропонованих позивачем договорах за 2014 та 2015 рік відсутня така істотна умова договору, як відшкодування збитків, заданих майну чи приміщенню споживача, його життю та здоров'ю.

За таких обставин апеляційний суд правильно виходив з того, що запропонований позивачем варіант договору не містить всіх істотних умов та не відповідає умовам, які містяться у Типовому договорі про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року (630-2005-п) , а тому дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у позові з цих підстав.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає встановленим у справі обставинам та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 жовтня 2012 року, у справі № 6-110цс12.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Іванівського міжрайонного управління водного господарства відхилити, рішення апеляційного суду Херсонської області від 22 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.