Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", Публічного акціонерного товариства "Промислово-інвестиційний банк" про визнання правовідносин за кредитним договором припиненими та тлумачення пунктів кредитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 21 липня 2015 року,

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 16 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк"), та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 509, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 23 192 доларів США зі сплатою 9,5 % річних строком до 15 квітня 2015 року.

17 грудня 2012 року між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 16 квітня 2007 року № 509 перейшло до ТОВ "Кредитні ініціативи".

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, станом на 01 лютого 2014 року утворилася заборгованість у розмірі

268 029 грн 43 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 142 789 грн 35 коп.; заборгованість за відсотками - 101 430 грн 21 коп.; пеня - 23 809 грн 87 коп.

Просило стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість.

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому зазначав, що 01 квітня 2008 року на його ім'я з відділення ПАТ "Промінвестбанк" надіслано вимогу за № 17-1/576, в якій зазначено про закінчення терміну дії договору страхування майна та життя та запропоновано продовжити договори страхування майна та життя, попередивши при цьому, що в іншому випадку будуть збільшені відсотки за користування кредитом.

02 жовтня 2008 року завідувач БВ № 7 м. Мукачево філії Відділення "Промінвестбанку" надіслав вимогу за № 17-1/1301, в якій повідомив про факт збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 9,5 % до 12 % річних.

Просив визнати припиненими правовідносини за кредитним договором від 17 квітня 2007 року № 509, укладеним ВАТ КБ "Промінвестбанк" та ОСОБА_1, а також провести тлумачення п. 6.8 та п. 7.4 кредитного договору від 16 квітня 2007 року № 509.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 21 липня 2015 року, позов ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором у розмірі 268 029 грн 43 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 142 789 грн 35 коп.; заборгованість за відсотками - 101 430 грн 21 коп.; пеня - 23 809 грн 87 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 16 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ "Промінвестбанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 509, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 23 192 доларів США зі сплатою 9,5 % річних строком до 15 квітня 2015 року (а. с. 58).

17 грудня 2012 року між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право вимоги за кредитним договором від 16 квітня 2007 року № 509 перейшло до ТОВ "Кредитні ініціативи" (а. с. 1424, 34).

Згідно з наданим ТОВ "Кредитні ініціативи" розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 16 квітня 2007 року № 509 станом на 01 лютого 2014 року склала 268 029 грн 43 коп., з якої: заборгованість за кредитом - 142 789 грн 35 коп.; заборгованість за відсотками - 101 430 грн 21 коп.; пеня - 23 809 грн 87 коп. (а. с. 35).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором. При цьому неповідомлення про заміну кредитора тягне наслідки для боржника лише у можливості виконання зобов'язання не новому, а колишньому кредитору.

Право на пред'явлення позовних вимог про визнання кредитного договору припиненим та тлумачення змісту цього правочину у ОСОБА_1, що він сам підтвердив у зустрічному позові, виникло 01 травня 2008 року. З позовом до суду він звернувся 13 жовтня 2014 року тобто з пропуском встановленого ст. 257 ЦК України трьохрічного строку позовної давності.

Враховуючи те, що ТОВ "Кредитні ініціативи" до ухвалення судом рішення подало заяву про застосування позовної давності, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК правильно відмовив у зустрічному позові.

Суди обґрунтовано задовольнили позов ТОВ "Кредитні ініціативи" відповідно до вимог ст. ст. 516, 526, 1050, 1054 ЦК України, оскільки позивачем надано докази про невиконане ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором, які відповідачем не спростовано.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 21 липня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.