Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Євтушенко О.І., Завгородньої І.М.,

Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про визнання незаконними розпорядження та наказів, визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - Концерн РРТ), в якому просив: визнати своє звільнення з посади генерального директора Концерну РРТ незаконним; визнати незаконним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2015 року № 126-р (126-2015-р) "Про звільнення ОСОБА_3 з посади генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення"; визнати незаконним та скасувати наказ Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 02 березня 2015 року № 107 "Про заходи щодо управління Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення"; скасувати наказ Концерну РРТ від 02 березня 2015 року № 6/0к про припинення трудового договору (контракту); поновити його на посаді генерального директора Концерну РРТ з 02 березня 2015 року; стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 березня 2015 року по день поновлення на роботі.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 404-р (404-2014-р) він був призначений генеральним директором Концерну РРТ, а розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2015 року № 126-р (126-2015-р) звільнений з указаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України був виданий наказ від 02 березня 2015 року № 107 "Про заходи щодо управління Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення", відповідно до якого було вирішено розірвати з ним контракт та припинити виконання ним обов'язків генерального директора Концерну РРТ 02 березня 2015 року. На підставі вказаного наказу в Концерні РРТ був виданий наказ № 6/ок про припинення трудового договору (контракту) з генеральним директором ОСОБА_3 за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Посилався на те, що рішення про його звільнення з посади генерального директора Концерну РРТ були прийняті без законних підстав, з порушенням ст. ст. 41, 148, 149 КЗпП України.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у ст. ст. 40, 41 КЗпП України.

Важливим елементом застосування п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості. Так, і рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення керівника.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 404-р (404-2014-р) ОСОБА_3 призначено на посаду генерального директора Концерну РРТ.

04 квітня 2014 року Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України з ОСОБА_3 (керівник) укладено контракт на строк з 25 квітня 2014 року до 24 квітня 2017 року включно, на підставі якого між сторонами виникли трудові правовідносини (а. с. 93-95, т. 1).

Відповідно до п.п. 26 цього контракту керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Уповноваженого органу управління, в тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про звільнення з посади за поданням уповноваженого органу управління.

Відповідно до витягу з протоколу № 11 засідання Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2015 року, Нацдержслужбі разом з Адміністрацією Держспецзв'язку за участю представників органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів, Національної ради з питань телебачення та радіомовлення (за згодою) та СБУ (за згодою) доручено провести у десятиденний строк службове розслідування з питань неналежного виконання службових обов'язків генеральним директором Концерну РРТ ОСОБА_3 щодо діяльності філій Концерну та території проведення антитерористичної операції. Про результати проінформувати Кабінет Міністрів. Голові Нацдержслужби ВащенкуК.О. в установленому порядку вирішити питання щодо тимчасового відсторонення ОСОБА_3 від виконання повноважень за посадою генерального директора Концерну РРТ на період проведення службового розслідування (а. с. 110, т. 1).

06 лютого 2015 року Прем'єр-міністром України видано доручення про проведення службового розслідування (а. с. 198 т. 1).

На виконання доручення Прем'єр-міністра України від 06 лютого 2015 року № 4836/о/1-15 (33), відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (950-2000-п) , наказу Нацдержслужби України від 06 лютого 2015 року № 25, Національним агентством України з питань державної служби спільно з працівниками Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства інформаційної політики України, Адміністрації Держспецзв'язку та СБУ проведено службове розслідування щодо неналежного виконання службових обов'язків генеральним директором Концерну РРТ ОСОБА_3 з питань діяльності філій Концерну РРТ.

За результатами службового розслідування було складено акт службового розслідування від 16 лютого 2015 року, який був підписаний членами комісії, та 16 лютого 2015 року подано на розгляд Кабінету Міністрів України (а. с. 199, т.1).

За пропозицією Прем'єр-міністра України Яценюка А. 16 лютого 2015 року Кабінет Міністрів України видав Розпорядження № 126-р "Про звільнення ОСОБА_3 з посади генерального директора Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення" за одноразове грубе порушення трудових обов'язків (п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України) (а. с. 111-112, т. 1).

Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України видано наказ від 02 березня 2015 року № 107 "Про заходи щодо управління Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення", відповідно до якого вирішено розірвати з позивачем контракт та припинити виконання ним обов'язків генерального директора Концерну РРТ 02 березня 2015 року (а. с. 8, т. 1).

Згідно з наказом № 6/ок генерального директора Концерну РРТ звільнено 02 березня 2015 року за одноразове грубе порушення трудових обов'язків (п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України). Підстави звільнення - наказ Держспецзв'язку від 02 березня 2015 року № 107 (а. с. 9).

Судами встановлено, що підставою для звільнення позивача з роботи стали результати службового розслідування, оформлені актом службового розслідування від 16 лютого 2015 року.

Відповідно до висновків службового розслідування функціонування Луганської та Донецької філій Концерну РРТ на тимчасово непідконтрольних територіях здійснювалося всупереч вимогам рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціальної економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях" та постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 (595-2014-п) "Про затвердження Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" та порушенням вимог чинного законодавства України (здійснення телерадіотрансляції поза межами виданих ліцензій). Фінансування діяльності Луганської та Донецької філій Концерну РРТ в частині витрат на електроенергію та здійснення ремонтних робіт здійснювалося відповідно до вимог чинного законодавства України. Разом із цим фінансування видатків на оплату праці здійснювалося з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 (595-2014-п) "Про затвердження Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей".

Комісією також установлено факт непроведення генеральним директором Концерну РРТ службової перевірки діяльності директора Луганської філії Концерну РРТ ОСОБА_7 щодо його причетності до незаконного втручання в роботу телерадіопередавального обладнання Луганської філії Концерну РРТ та неповідомлення про даний факт правоохоронних органів (а. с. 209 - 210, т. 1).

На а. с. 10 акта службового розслідування міститься висновок про те, що під час робочих нарад щодо відновлення телерадіомовлення на територіях Донецької та Луганської областей, в тому числі за участю генерального директора Концерну РРТ ОСОБА_3, висловлювались зауваження та пропозиції щодо необхідності звільнення з посади ОСОБА_7 та ініціювання службової перевірки (розслідування) його діяльності. Разом з тим, незважаючи на численні повідомлення в ЗМІ, існуючі відеозаписи, генеральним директором ОСОБА_3 не було ініційовано чи проведено будь-яких службових перевірок діяльності директора Луганської філії Концерну РРТ, що може бути кваліфіковане як одноразове грубе порушення трудових обов'язків та тягне за собою звільнення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (а. с. 209, т. 1).

Рішення за результатами службового розслідування позивачем оскаржено не було.

Враховуючи те, що на тимчасово неконтрольованій території України залишились працювати працівники філій Концерну РРТ, яким не було забезпечено умов для здійснення їх функцій, що у свою чергу призвело до відключення українських каналів у м. Луганську, не виключено за участю керівника Луганської філії ОСОБА_7, доводи позивача про те, що порушень трудових обов'язків в його діях не було, є необґрунтованими.

Надані ОСОБА_3 пояснення на засіданні комісії з проведення службового розслідування 11 лютого 2015 року в тій частині, що факти та докази сприяння тероризму керівником Луганської філії у нього відсутні, а дану інформацію він знає лише за повідомленнями ЗМІ, не є доказами відсутності вини керівника, який повинен був вжити негайних заходів, спрямованих на з'ясування вказаної обставини, а також мав всі можливості для їх здійснення.

Бездіяльність керівника в даному випадку поставила під загрозу забезпечення інформаційної безпеки України, що суперечить меті і діяльності Концерну РРТ, та створила умови для настання негативних наслідків.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, які для цілей цього закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої і цієї статті.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку, що Концерн РРТ є державним господарським об'єднанням підприємств, переданим до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації", яка є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, питання про призначення (звільнення) керівника Концерну РРТ віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України, висновки службового розслідування, проведеного відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (950-2000-п) , є належним та допустимим доказом наявності в діях позивача одноразового грубого порушення трудових обов'язків.

Отже, позивачем було допущено одноразове грубе порушення трудових обов'язків, за яке до нього міг бути застосований крайній захід дисциплінарного стягнення, при цьому звільнення позивача відбулося з дотриманням порядку застосування дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. ст. 148, 149 КЗпП України.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 15 липня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.