Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Юровської Г.В., суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Нагорняка В.А., Писаної Т.О., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2015 року,

У листопаді 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, в якому зазначала, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2014 року стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (далі - ДМП ВКГ "Дніпро-Західний Донбас") на її користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 7 119 грн 42 коп.; компенсацію за невикористану відпустку - 21 794 грн 71 коп.; середній заробіток за час затримки зарплати - 26 932 грн 72 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн, а всього 56 346 грн 85 коп. Вирішено питання про судові витрати.

За результатами перегляду зазначеного рішення апеляційним судом Дніпропетровської області 26 червня 2014 року було ухвалено нове рішення, яким змінено рішення районного суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористану відпустку з 21 794 грн 71 коп. до 5 109 грн 99 коп. без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

З метою виконання рішення суду ОСОБА_6 07 липня 2014 року було отримано виконавчий лист та пред'явлено його до виконання, у зв'язку із чим державним виконавцем ДВС ГУЮ в Дніпропетровській області 15 липня 2014 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Постановою державного виконавця від 21 листопада 2014 року у зв'язку з повним виконанням судового рішення закінчено виконавче провадження.

Оскільки фактично розрахунок з позивачем за зазначеними вище судовими рішеннями проведено 31 жовтня 2014 року, в той час як рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2014 року та рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2014 року було встановлено заборгованість за середнім заробітком за час затримки розрахунку за період з 11 жовтня 2013 року по 11 лютого 2014 року, ОСОБА_6 просила суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто з 12 лютого 2014 року по 31 жовтня 2014 року у сумі 40 399 грн 08 коп., та допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення всієї суми боргу.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2015 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ДМП ВКГ "Дніпро-Західний Донбас" на користь ОСОБА_6 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку у сумі 40 399 грн 08 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДМП ВКГ "Дніпро-Західний Донбас"просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим органом належних працівникові при звільненні сум. Враховуючи, що відповідач сплатив середній заробіток за час затримки заробітної плати 30 жовтня 2014 року, суд дійшов висновку про можливість стягнути на користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, тобто з 12 лютого по 30 жовтня 2014 року.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є правильними та відповідають матеріалам справи з огляду на наступне.

Судом установлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2014 року було стягнуто з ДМП ВКГ "Дніпро-Західний Донбас" на користь ОСОБА_6 заборгованість із заробітної плати в розмірі 7119 грн. 42 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 21 794 грн 71 коп., середній заробіток за час затримки зарплати в розмірі 26 932 грн 72 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн 00 коп., а всього 56 346 грн 85 коп., а також вирішено питання про судові витрати (а. с. 5-10).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2014 року вищевказане рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2014 року було змінено в частині стягнення з ДМП ВКГ "Дніпро-Західний Донбас" на користь ОСОБА_6 компенсації за невикористану відпустку в розмірі 21 794 грн 71 коп., зменшивши стягнуту суму з 21 794 грн 71 коп. до 5 109 грн 99 коп. без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 11-14).

На підставі вищевказаних рішень суду від 27 лютого 2014 року та від 26 червня 2014 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська 07 липня 2014 року був виданий виконавчий лист про стягнення з ДМП ВКГ "Дніпро-Західний Донбас" на користь ОСОБА_6 присуджених судом коштів (а. с. 15).

15 липня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Сивокозовим О.М. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 43999526 з виконання виконавчого листа № 204/9624/13-ц, виданого 07 липня 2014 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська (а. с. 21-22).

Згідно з витягом з особистого рахунка позивачки фактично рішення суду від 27 лютого 2014 року та від 26 червня 2014 року були виконані 30 жовтня 2014 року (а. с. 16-17).

Як встановлено рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2014 року, позивачка до 10 вересня 2013 року працювала на посаді провідного бухгалтера в ДМП ВКГ "Дніпро-Західний Донбас". У зв'язку з тим що при звільненні з нею не були проведені остаточні розрахунки, вказаним рішенням був стягнутий, серед іншого середній заробіток за час затримки зарплати в розмірі 26 932 грн 72 коп. за період з 11 жовтня 2013 року по 11 лютого 2014 року.

Разом з тим фактично відповідач сплатив середній заробіток за час затримки зарплати у розмірі 26 932 грн 72 коп лише 30 жовтня 2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що відповідальність за невиконання судових рішень у трудових спорах передбачена Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , а не нормами трудового законодавства, не відповідають встановленим обставинами у справі, оскільки судами враховано, що вимоги ОСОБА_6 про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у цій справі стосуються періоду з лютого

до жовтня 2014 року, а рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2014 року було стягнуто середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період із жовтня 2013 року до лютого 2014 року, тобто за різні періоди.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, правильно застосував до спірних правовідносин положення ст. 117 КЗпП України, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 29 січня 2014 року (справа № 6-144ц13).

Із матеріалів справи та змісту оскаржуваних рішення судів першої інстанції та ухвали апеляційного суду не вбачається, що судом при розгляді скарги допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК Українияк підстави для скасування рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.