Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", третя особа - Управління національного банку України, про визнання договорів недійсними, стягнення грошових коштів та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), третя особа - Управління національного банку України, про визнання договорів недійсними, стягнення грошових коштів та зобов'язання вчинити певні дії, згідно з яким просили: визнати недійсними договір про видачу споживчого кредиту від 26 грудня 2007 року № 11277194000 та договір іпотеки від 26 грудня 2007 року, укладені між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4; виключити запис про реєстрацію заставного майна з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна, реєстр від 26 грудня 2007 року № 9455; визнати недійсним договір поруки від 26 грудня 2007 року № П-11277194000, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" і ОСОБА_5; зобов'язати ПАТ "УкрСиббанк" повернути ОСОБА_4 кошти, зайво виплачені нею в період виконання зобов'язань за договором від 26 грудня 2007 року № 11277194000 та стягнути грошову суму, еквівалентну

11 223, 63 дол. США; зобов'язати повернути документи на квартиру АДРЕСА_1 та технічний паспорт за договором купівлі-продажу від 26 грудня 2007 року.

Позивачі посилались на те, що спірні договори укладались за умовами банку, змінити які або відмовитися від яких та запропонувати свої умови позичальник не мав можливості. На час укладання кредитного договору в банку не було ліцензії на проведення розрахунків у валюті, тому відповідач не мав права укладати договір, в якому зобов'язання зазначено у іноземній валюті, а на території України всі розрахунки повинні здійснюватися лише в національній валюті України. Індивідуальної ліцензії на видачу кредитів у валюті та здійснення платежів у валюті відповідач не мав.

Крім того, відповідачем у порушення ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" не була надана попередньо, до підписання кредитного договору, інформація про орієнтовну сукупну вартість кредиту, привілеї та недоліки запропонованих схем кредитування. У кредитному договорі не було зазначено, що при достроковому внесенні ануїтетного платежу достроково погашається тіло кредиту, внаслідок чого вона лише після внесення достроково 2 000 дол. США на погашення кредиту дізналась, що сплата вказаної суми не впливає на тіло кредиту. Банком одноособово збільшено розмір процентної ставки до 13,45 %, замість встановленої в договорі процентної ставки 11,7 %, та збільшена сума страхового платежу в гривні, що не обумовлено договором.

ОСОБА_4 вказувала, що за умовами договору вона не зобов'язана була сплачувати комісійні, однак в день отримання кредиту перед видачею кредиту банк зобов'язав її сплатити в касу 2 272 грн 50 коп., що складало 450 дол. США на момент видачі кредиту. Крім договору іпотеки квартири, банк зобов'язав укласти договір поруки, хоча ринкова вартість заставного майна більш ніж на 23 % перевищує суму кредиту. Банк під виглядом споживчого кредиту нав'язав їй іпотечний кредит на несправедливих умовах. Також банк забрав її правовстановлюючі документи на квартиру, чим позбавив права розпорядження належним майном.

Крім того, підписання кредитного договору проходило в день видачі кредиту та оформлення договору купівлі-продажу квартири.

Позивачі вказували, що ОСОБА_4 не має вищої освіти в сфері фінансів та банківської діяльності, недостатньо володіє українською мовою для дослівного розуміння умов договору, договір викладений дрібним шрифтом, з договором та його додатками до підписання договору вона не мала можливості ознайомитися в повному обсязі та була обмежена в часі.

За таких обставин, на думку позивачів, відповідачем були порушені ст. ст. 27, 91, 203, 215, 216, 227, 229, 230, 321, 236, 524, ч. 2 ст. 548, 598, 628, 634, 638 ЦК України, ст. ст. 11, 15, 16, 18, 19, 21, 22, 24 Закону "Про захист прав споживачів", Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19 лютого 1993 року (15-93) та інші нормативно-правові акти, а тому спірні договори необхідно визнати недійсними.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2015 року, відмовлено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 26 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційний банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 було укладено договір про видачу споживчого кредиту № 11277194000, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 30 тис. дол. США, що еквівалентно 151 500 грн за курсом НБУ на день укладення договору, для придбання квартири АДРЕСА_1

На забезпечення виконання вищевказаного договору 26 грудня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, згідно з яким позивачка (іпотекодавець) передала в іпотеку відповідачу (іпотекодержателю) вказану квартиру та між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 укладено договір поруки № П-11277194000, за яким останній зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_4 усіх зобов'язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В той же час, згідно ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором, за положеннями ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відмовляючи позивачам у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що надані позивачами докази, на підтвердження обставин, на які вони посилаються, як на підставу позову, не знайшли свого підтвердження, а позовні вимоги щодо визнання недійсними договорів не ґрунтуються на вимогах закону.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами попередніх інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.