Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Бугаївської сільської ради Глобинського району Полтавської області, треті особи: Глобинська районна державна адміністрація Полтавської області, відділ Держземагентства у Глобинському районі Полтавської області, Глобинське районне управління юстиції в особі реєстраційної служби, Градизька державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування за заповітом, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 06 жовтня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Бугаївської сільської ради Глобинського району Полтавської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування за заповітом.

Позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_7, яка за життя була власницею будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1. Позивач вказував, що він є єдиним спадкоємцем після смерті матері, однак при зверненні до Градизької державної нотаріальної контори із заявою прийняття спадщини йому було відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спадковий будинок. Позивач вважає відмову в прийнятті спадщини неправомірною, а тому просив визнати за ним право власності на будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, після смерті матері, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 26 березня 2015 року, з урахуванням ухвали Глобинського районного суду Полтавської області від 14 вересня 2015 року про виправлення описки, позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, право власності на нерухоме майно: житловий будинок літ. "А", прибудову літ. "а", сарай літ. "Б", сарай літ. "В", ганок літ. "аг", колодязь питний літ. "К", ворота з хвірткою № 1, огорожу № 2 по АДРЕСА_1, на неприватизованій земельній ділянці площею 0,25 га.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 06 жовтня 2015 року рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 26 березня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 12 квітня 2013 року вона склала заповіт, посвідчений секретарем Бугаївської сільської ради Глобинського району Полтавської області ОСОБА_8 за реєстровим № 7, згідно з яким належний їй житловий будинок по АДРЕСА_1заповіла ОСОБА_4

Відповідно до інформації з листа Градизької державної нотаріальної контори від 11 лютого 2015 року, після ОСОБА_7, заведена спадкова справа № 289 за 2013 рік. Спадщину належним чином в установлений законом строк прийняли: за заповітом від 30 липня 2013 року -ОСОБА_6 (дочка померлої), за законом - ОСОБА_5 (дочка померлої), за заповітом від 12 квітня 2013 року -ОСОБА_4

11 жовтня 2014 року видано ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1249 на ѕ частки приватизованої земельної ділянки та видано ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом за № 1251 на ј частини приватизованої земельної ділянки.

Крім того, ОСОБА_5 має право на обов'язкову частку у спадщині.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 прийняла спадщину, яка складається з земельної ділянки, площею 5,77 га, яка розташована на території Бугаївської сільської ради Глобинського району Полтавської області та житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_4 щодо визнання лише за ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, не ґрунтуються на законі та не підлягають задоволенню, з огляду на те, що ОСОБА_5 має право на обов'язкову частку від усього спадкового майна своєї померлої матері - ОСОБА_7 Той факт, що ОСОБА_5 успадкована частина земельної ділянки, що була належна померлій ОСОБА_7, не позбавляє її права на обов'язкову частку у спадщині на спірний будинок.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції та з їх оцінкою.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 06 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.