Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

СитнікО.М., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", третя особа - Первинна профспілкова організація Незалежної профспілки гірників України Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсаційних сум та відшкодування моральної шкоди, за касаційними скаргами ОСОБА_4 та Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2015 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсаційних сум та відшкодування моральної шкоди.

Посилалася на те, що вона з 24 грудня 2004 року працювала у відповідача на посаді розподільника робіт четвертого розряду. Наказом помічника генерального директора підприємства від 18 липня 2013 року № 1871 її звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне порушення виробничої та трудової дисципліни. Вважаючи своє звільнення незаконним, позивачка, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила суд визнати незаконними та скасувати розпорядження від 11 липня 2013 року № 1799, від 12 липня 2013 року № 1808, від 15 липня 2013 року № 1819 про оголошення доган, наказ від 18 липня 2013 року № 1871 про звільнення, поновити її на роботі на посаді розподільника робіт четвертого розряду цеху № 9, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 28 617 грн 28 коп., недоплачену заробітну плату в розмірі 441 грн 82 коп. та 150 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, компенсацію частини втраченої заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною її виплатою в розмірі 58 грн 50 коп., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 16 грн 38 коп., 3 986 грн 62 коп. на відшкодування витрат за проживання у житловій будівлі підприємства, нарахованих як особі, що не перебуває у трудових відносинах з ДП "ВО "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова".

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2015 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2014 року в частині відмови у визнанні незаконним та скасуванні наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та повернення зайво сплачених коштів за проживання скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким визнано незаконним та скасовано наказ ДП "ВО "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" № 1871 від 18 липня 2013 року про звільнення ОСОБА_4 Поновлено ОСОБА_4 на посаді слюсаря механоскладальних робіт 2-го розряду підрозділу МК № 85 у ДП "ВО "Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова". Стягнуто з ДП "ВО "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" на користь ОСОБА_4 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 20 263 грн 40 коп., моральну шкоду в розмірі 3 000 грн та зайво сплачені кошти за проживання у гуртожитку в розмірі 3 986 грн 62 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзіОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції.

У касаційній скарзіпредставник Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" С.М. Войт, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги не можуть бути задоволені з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що з 24 грудня 2004 року ОСОБА_4 прийнята на роботу в цех № 80 ДП "ВО "Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" на посаду розподільника робіт четвертого розряду. 05 грудня 2005 року ОСОБА_4 переведена в цех № 9 на ту ж саму посаду, а 18 січня 2011 року переведена в МК-85 учнем слюсаря механозборочних робіт четвертого розряду.

Розпорядженням № 180 від 30 червня 2011 року ОСОБА_4 було присвоєно професію слюсаря механоскладальних робіт та з 01 липня 2011 року встановлено 2 розряд.

Розпорядженням № 156 від 01 липня 2011 року затверджено склад бригади на ділянці № 852 МК № 85, відповідно до якого слюсар механоскладальних робіт 2 розряду ОСОБА_4 є членом бригади на ділянці № 852 МК № 85.

Факт того, що ОСОБА_4 займала посаду слюсаря механоскладальних робіт 2 розряду підтверджується її підписом в Журналах реєстрації інструктажів з охорони праці за 2011, 2012, 2013 роки, заявами про надання їй відпусток, що зазначено у рішенні суду та не спростовується самою позивачкою.

01, 02, 03 липня 2013 року ОСОБА_4 отримувала виробничі завдання, як слюсар, однак вона відмовлялась від їх виконання, посилаючись на те, що вона не займає таку посаду.

Розпорядженням від 11 липня 2013 року № 1799 слюсарю ОСОБА_4 оголошено догану у зв'язку з відмовою від виконання виробничого завдання 01 липня 2013 року.

Розпорядженням від 12 липня 2013 року № 1808 слюсарю ОСОБА_4 оголошено догану у зв'язку з відмовою від виконання виробничого завдання 02 липня 2013 року.

Розпорядженням від 15 липня 2013 року № 1819 слюсарю ОСОБА_4 оголошено догану у зв'язку з відмовою від виконання виробничого завдання 03 липня 2013 року.

Наказом помічника генерального директора підприємства від 18 липня 2013 року № 1871 ОСОБА_4 звільнено з роботи з посади слюсаря механозборочних робіт четвертого розряду на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне порушення виробничої та трудової дисципліни.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно зі ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України належать: догана та звільнення. Звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України - є видом дисциплінарного стягнення. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) із подальшими змінами у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 252 КЗпП України працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень. Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Відповідно до протоколу засідання профкому від 12 лютого 2014 року згоди на звільнення ОСОБА_4 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України не надано з посиланням на необґрунтованість звільнення. Відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивачки про обрання її до складу первинної профспілкової організації.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, апеляційний суд, встановивши всі обставини по справі, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та касаційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.