Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 10 вересня 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6, про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, який згодом уточнили.

Позивачі посилались на те, що вони мешкають у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, у будинку АДРЕСА_3 мешкає відповідач. Будинки мають спільне подвір'я та спільний заїзд, на протязі останніх чотирьох років між сторонами склалися тривалі неприязні стосунки, так як відповідач присвоїв кожному з них прізвиська, так ОСОБА_4 - "ІНФОРМАЦІЯ_1", позивачу ОСОБА_5 - "ІНФОРМАЦІЯ_2", така інформація не відповідає дійсності і порушує їхні честь і гідність, відповідач також ображає їх нецензурними словами. Розмір заподіяної моральної шкоди становить 50 тис. грн.

Враховуючи вищевикладене позивачі просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 25 тис. грн та витрати на сплату судового збору в сумі 250 грн, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 25 тис. грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 250 грн.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 28 травня 2015 року позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 6 150 грн та витрати зісплати судового збору в сумі 234 грн 60 коп., а всього 6 393 грн 60 коп.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди 7 150 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 234 грн 60 коп., а всього 7 393 грн 60 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10 вересня 2015 року рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 28 травня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 1 ст. 275 ПК України встановлено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду із позовом про захист її гідності та честі.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.

Як роз'яснено у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009 року № 1 (v_001700-09) , при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і всебічно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

За правилами ст. 277 IIК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які. будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Статтями 10, 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно зі ч. 1 ст. 57 ЦК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 58 ЦК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що позивачі не довели обставини, на які посилались як на підставу своїх вимог, та не надали на підтвердження своїх доводів належних та допустимих доказів.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 10 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.