6-27897ск15 Про стягнення збитків та моральної шкоди у зв'язку з невиконанням судового рішення - 09.12.2015 Прийняття

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Коротуна В.М., Маляренка А.В., Парінової І.К., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства заводу "Електроважмаш" про стягнення збитків та моральної шкоди у зв'язку з невиконанням судового рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Харківської області від 13 серпня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства заводу "Електроважмаш" (далі ДП завод "Електроважмаш") в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив стягнути з відповідача на його користь 805 грн 90 коп. інфляційних втрат за час прострочення виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2013 року за період з 09 липня по 13 жовтня 2014 року; 3 % річних в сумі 155 грн 27 коп.; 100 грн 98 коп. боргу з інфляційним збільшенням за час прострочення виконання вказаного судового рішення за період з 09 липня 2014 року по 15 січня 2015 року; 1 грн 62 коп. 3% річних від простроченої суми та неотриманої суми в розмірі 90 грн 22 коп. за час прострочення виконання вказаного судового рішення з 09 липня 2014 року по 15 січня 2015 року; 2 504 грн 06 коп. збитків у вигляді інфляційних втрат за вказаним рішенням суду за період з 19 вересня 2013 року по 13 жовтня 2014 року, а всього 3 567 грн 83 коп. та 137 грн 84 коп. за додатковим уточненим розрахунком, а також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2013 року його було поновлено на посаді майстра стрижневої дільниці цеху № 111 сталевого литва та термообробки ДП заводу "Електроважмаш". Вказане рішення допущено до негайного виконання та з ДП заводу "Електроважмаш" на його користь стягнуто середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 26 лютого по 18 вересня 2013 року включно в сумі 18 565 грн 40 грн та 1 000 грн моральної шкоди.

Зазначає, що вказане рішення суду в частині виплати середньої заробітної плати та моральної шкоди виконано лише 13 жовтня 2014 року та на його розрахунковий рахунок надійшло 19 475 грн 18 коп., а решта суми в розмірі 90 грн 22 коп. до теперішнього часу не надійшла.

Як на підставу відшкодування йому відповідачем моральної шкоди позивач зазначає, що після наказу від 17 листопада 2014 року про поновлення його на роботі відповідач створив конфліктну ситуацію, здійснював на нього тиск та порушував його права та законні вимоги, спричиняв протягом восьми місяців моральну шкоду. Позивач як на підставу відшкодування моральної шкоди також зазначає на підрив його професійної репутації записами в трудовій книжці про звільнення, що зруйнувало його трудові стосунки в колективі.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 липня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП заводу "Електроважмаш" на його користь збитки в сумі 3 567 грн 83 коп. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 13 серпня 2015 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 липня 2015 року змінено в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6, скасувавши його в цій частині та відмовивши у задоволенні позовних вимог у цій частині.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2013 року ОСОБА_6 поновлено на посаді майстра стрижневої дільниці цеху № 111 сталевого литва та термообробки ДП заводу "Електроважмаш", а також стягнуто з ДП заводу "Електроважмаш" на користь ОСОБА_6 18 565 грн 40 коп. середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу з 26 лютого по 18 вересня 2013 року, 1 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, 229 грн 40 коп. судового збору. Рішення в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання (а. с. 78).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 липня 2014 року рішення апеляційного суду Харківської області від 07 квітня 2014 року скасовано, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2013 року залишено без змін (а. с. 912).

Отже, рішення Московського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2013 року набрало законної сили 09 липня 2014 року.

На виконання зазначеного рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 18 565 грн 40 грн. та в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 1 000 грн 03 вересня 2014 року Московським районним судом м. Харкова були видані виконавчі листи та постановою державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 15 вересня 2014 року за зазначеними виконавчими листами були відкриті виконавчі провадження (а. с. 1315, 5859).

Платіжним дорученням від 13 жовтня 2014 року № 12382 на виконання зазначених виконавчих листів ДП заводом "Електроважмаш" перераховано 19 565 грн 40 коп. (а. с. 61).

13 жовтня на рахунок позивача було перераховано 19 475 грн 18 коп., тобто на 90 грн 22 коп. менше, ніж стягнуто за вказаним рішенням суду (а. с. 2324).

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України (322-08) та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, ст. 34 Закону України "Про оплату праці" передбачена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, яка провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Такий порядок було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (1427-97-п) , якою затверджено Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі Положення).

Згідно п. 2 Положення компенсація працівникам проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 01 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більше як на один відсоток.

Виходячи з аналізу зазначеного Положення передбачена компенсація лише у випадку невиплати саме нарахованої заробітної плати, стягненню підлягає компенсація за втрату частини доходу у зв'язку із затримкою її виплати в порядку, передбаченому ст. 34 Закону України "Про оплату праці" і Положенням.

Щодо застосування ст. 625 ЦК України слід зазначити наступне.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

За частиною другою вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз ч. 2 ст. 625 ЦК України дає підстави для висновку, що відповідальність за порушення грошового зобов'язання, встановлена статтею 625 ЦК України, передбачає насамперед наявність договірних правовідносин, тобто положення зазначеної статті поширюються на порушення грошового зобов'язання.

При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами правовідносин, які регулюються нормами трудового законодавства.

Отже, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, обґрунтовано виходив із того, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення ст. 625 ЦК України, оскільки грошові кошти, стягнуті на підставі судового рішення на користь позивача, не є грошовим зобов'язанням у розумінні положень ст. 509 ЦК України. Оскільки між сторонами виникли трудові правовідносини, то застосуванню підлягає трудове законодавство, відповідно до якого компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.