Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,

Мазур Л.М., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 06 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 03 липня 2015 року,

У березні 2013 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І.О. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 29 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 19/118/2008-980, за яким банком надано грошові кошти у сумі 265 тис. грн зі сплатою 21,69 % річних, з кінцевим терміном погашення до 05 квітня 2018 року. Щомісячна сума мінімального необхідного платежу становить 5 404 грн 43 коп.

03 грудня 2008 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою внесено зміни в кредитний договір в частині зміни прізвища позичальника з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 згідно зі свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 від 15 травня 2008 року.

29 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 19/118/2008-980, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 97,2 кв. м, житловою площею 73,4 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На момент укладення договору іпотеки визначена сторонами вартість предмета іпотеки - 389 760 грн, що еквівалентно 77 180,20 дол. США.

29 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній поручився перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 29 квітня 2008 року.

29 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання поручилась перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

03 грудня 2008 року між банком та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 2 до договору поруки від 29 квітня 2008 року, якою внесено зміни в договір поруки в частині зміни прізвища поручителя з ОСОБА_5 на ОСОБА_5 згідно зі свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 від 15 травня 2008 року.

Позивач вказував на те, що позичальник порушує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 12 лютого 2015 року становить 219 524 грн 46 коп та складається з: заборгованості за кредитом - 176 310 грн 39 коп.; заборгованості за відсотками - 35 303 грн 50 коп.; пеня - 7 910 грн 57 коп.

Позивач просив звернути стягнення на належний іпотекодавцю предмет іпотеки та стягнути у солідарному порядку із позичальника та поручителів заборгованість за кредитним договором. Пред'являючи вказані вимоги позивач керувався тим, що грошові зобов'язання позичальника перед банком було забезпечено такими самостійними правочинами, як: 1) договір іпотеки, укладений між банком та майновим поручителем; 2) договори поруки, укладені між банком та поручителями.

Також позивач просив виселити ОСОБА_4 з іпотечного житлового будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 06 травня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 29 квітня 2008 року № 19/118/2008-980, розраховану станом на 12 лютого 2015 року у розмірі 219 524 грн 46 коп.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 29 квітня 2008 року № 19/118/2008-980, розрахованої станом на 12 лютого 2015 року в розмірі 219 524 грн 46 коп., звернуто стягнення на житловий будинок загальною площею 97,2 кв. м, житловою площею 73,4 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ "КБ "Надра" з укладанням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ "КБ "Надра" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для реєстрації і продажу предмети іпотеки.

Початкову ціну продажу житлового будинку загальною площею 97,2 кв. м, житловою площею 73,4 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, встановлено за згодою між ОСОБА_4 та ПАТ "КБ "Надра", а у разі недосягнення згоди - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12 з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, які зареєстровані та проживають у вищевказаному будинку, із зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі Державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного житлового будинку.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 03 липня 2015 року рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 06 травня 2015 року в частині виселення ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12 з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено ПАТ "КБ "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової І.О. у виселенні ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12 з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором станом на 12 лютого 2015 року в розмірі 219 524 грн 46 коп.

Отже, судове рішення в частині відмови у виселенні не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається ( ст. 335 ЦПК України).

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам.

Судами встановлено, що 29 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 19/118/2008-980, за яким банком надано грошові кошти у сумі 265 тис. грн зі сплатою 21,69 % річних, з кінцевим терміном погашення до 05 квітня 2018 року. Щомісячна сума мінімального необхідного платежу становить 5 404 грн 43 коп.

03 грудня 2008 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою внесли зміни в кредитний договір в частині зміни прізвища позичальника з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 згідно зі свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 від 15 травня 2008 року.

29 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 19/118/2008-980, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 97,2 кв. м, житловою площею 73,4 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На момент укладення договору іпотеки визначена сторонами вартість предмета іпотеки - 389 760 грн, що еквівалентно 77 180,20 дол. США.

29 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній поручився перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 29 квітня 2008 року.

29 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання поручилась перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.

03 грудня 2008 року між банком та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду № 2 до договору поруки від 29 квітня 2008 року, якою внесено зміни в договір поруки в частині зміни прізвища поручителя з ОСОБА_5 на ОСОБА_5 згідно зі свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 від 15 травня 2008 року.

Також встановлено, що позичальник ОСОБА_3 порушив взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 12 лютого 2015 року становить 219 524 грн 46 коп. і складається із: заборгованості за кредитом - 176 310 грн 39 коп., заборгованості за відсотками - 35 303 грн 50 коп., пеня - 7 910 грн 57 коп.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що боржник ОСОБА_3 належним чином не виконував зобов'язань за кредитним договором, а тому дійшов висновку про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у солідарному порядку в сумі 219 524 грн 46 коп. та звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, що належить поручителю ОСОБА_4, оскільки відповідач ОСОБА_4 є поручителем за договором поруки як солідарний боржник та майновим поручителем одночасно за договором іпотеки нерухомого майна.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом договору поруки поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

При цьому умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.

Висновки судів попередніх інстанцій про наявність безумовних підстав для задоволення позову в межах заявлених позовних вимог, а саме стягнення солідарно з поручителів суми заборгованості за кредитним договором не узгоджуються з вимогами статті 554 ЦК України та умовами договорів поруки.

Норми закону, якими регулюються правовідносини поруки, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого.

Установлено, що кожен з поручителів окремо поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарний боржник. Також умовами договорів поруки передбачено право кредитора пред'явити свої вимоги безпосередньо поручителю.

Ураховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлено солідарної відповідальності поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами ч. 3 ст. 554 ЦК України відсутні.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року № 6-255цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону "Про іпотеку" передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалив рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки банком з укладенням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, за початковою ціною встановленою за згодою між ОСОБА_4 та ПАТ "КБ "Надра", а у разі недосягнення згоди - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.

При цьому, посилаючись на загальний розмір заборгованості суд не зазначив всіх його складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, а також початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону "Про іпотеку". Посилання суду у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмета іпотеки за згодою між ОСОБА_4 та ПАТ "КБ "Надра", а у разі недосягнення згоди - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, суперечить вимогам ст. ст. 39 та 43 Закону України "Про іпотеку".

Так, виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст. ст. 38, 39 Закону "Про іпотеку", суд касаційної інстанцій дійшов висновку про те, що у розумінні норми ст. 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року № 6-61цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув, а тому ухвалене у справі судове рішення не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 03 липня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.