Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Нагорняка В.А., ПисаноїТ.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про стягнення належних, але не виплачених відсотків згідно з договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2015 року,

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") про стягнення належних, але не виплачених відсотків згідно з договором.

Позивач посилався на те, що 25 квітня 2008 року між ним та відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", було укладено договір банківського обслуговування фізичної особи № 000101347. Позивач вказував, що 02 червня 2008 року з його рахунку було знято та видано невідомій особі 100 тис. дол. США, після чого він звернувся до банку з проханням зарахувати на його рахунок вказану грошову суму, однак йому було відмовлено й зазначено, що вказані грошові кошти отримав саме він.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2009 року відповідача було зобов'язано повернути на його рахунок 100 тис. доларів США з відповідними відсотками за період з 02 червня 2008 року до 12 серпня 2009 року. Зазначена сума грошових коштів була повернута відповідачем лише 30 вересня 2010 року, однак відсотки за період з 12 серпня 2009 року до 30 вересня 2010 року банком не нараховувались та виплачені не були.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 серпня 2013 року з відповідача було стягнуто на його користь відсотки за договором від 25 квітня 2008 року за період з 12 серпня 2009 року до 30 вересня 2010 року в розмірі 9 087 дол. США, що були зараховані на його рахунок 21 березня 2014 року, однак відсотки за період з 30 вересня 2010 року до 21 березня 2014 року не нараховувались та виплачені не були.

На підставі вищевказаного позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з ПАТ "Універсал Банк" на його користь невиплачені відсотки згідно з договором за період з 30 вересня 2010 року до 21 березня 2014 року.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Універсал Банк" на користь ОСОБА_4 належні, але невиплачені відсотки згідно з договором у розмірі 1 513 дол. США, що станом на 14 листопада 2014 року згідно з офіційним курсом НБУ становило 23 542 грн 28 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 04 березня 2015 року касаційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" задоволено частково, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2015 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", було укладено договір банківського обслуговування фізичної особи № 000101347.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2009 року відповідача зобов'язано повернути на рахунок позивача 100 тис. дол. США з відповідними відсотками за період з 02 червня 2008 року до 12 серпня 2009 року, які було знято та видано невідомій особі 02 червня 2008 року.

Зазначені грошові кошти були повернуті на рахунок ОСОБА_4 лише 30 вересня 2010 року.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 серпня 2013 року стягнуто з відповідача на користь позивача відсотки згідно з вказаним договором за період з 12 серпня 2009 року до 30 вересня 2010 року в розмірі 9 900 дол. 87 центів США, які повернуто на рахунок позивача 21 березня 2014 року.

18 серпня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача відсотки за період з 30 вересня 2010 року по 21 березня 2014 року у розмірі 9 900,87 дол. США.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сума нарахованих відсотків у період з 31 вересня 2010 року по 21 березня 2014 року у розмірі 1 522,65 дол. США є відсотками, які нараховані на відсотки за певний період.

Згідно правової позиції, яка висловлена в постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14, для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252- 255 ЦК України, при цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України); за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 261 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що поданий ОСОБА_4 розрахунок процентів є таким, що порушує строки позовної давності.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 до ПАТ "Універсал Банк" про стягнення належних, але не виплачених відсотків згідно з договором.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судом апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 10 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.