Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Нагорняка В.А., ПисаноїТ.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2015 року,

У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

Позивач посилався на те, що з 17 квітня 2010 року по 10 листопада 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі ними було придбано: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку, загальною площею 397 кв. м.

Враховуючи те, що вказане майно придбано сторонами під час перебування у шлюбі та за спільні кошти, позивач просив визнати за ним право власності на Ѕ частини вказаного нерухомого майна.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 0,0397 га, що знаходиться за вищевказаною адресою.

Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на

Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 (дійсна вартість - 180 тис. грн) та земельної ділянки по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 0,0397 га (вартістю -

8 734 грн), призначену для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Отже, право спільної сумісної власності подружжя презумується.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що спірний будинок та земельна ділянка придбані сторонами під час шлюбу на спільні кошти, а тому правильно визнав вказане нерухоме майно об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Також суд правильно виходив із рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді даної справи судами попередніх інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від

06 жовтня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.