Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,

Мазур Л.М., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, про зобов'язання до вчинення дій, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 10 вересня 2015 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому просили зобов'язати відповідачів припинити незаконне будівництво у квартирі НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, привести приміщення квартири НОМЕР_1, підвальне приміщення, під'їзд та фасад будинку у попередній стан шляхом відновлення віконного прорізу на місці влаштованого дверного прорізу у фасадній стіні будинку з дотриманням архітектурної композиції будинку, відновити перекриття між приміщеннями квартири на першому поверсі та підвалу, відновити дерев'яних панелей в під'їзді та усунути металеві двері.

Позивачі посилались на те, що власниками квартири НОМЕР_1 (відповідачами) здійснено такі будівельні роботи: пробито фасадну несучу стіну будинку та поставлено пластикові двері; знищено художню ліпнину на фасадній стіні; з'єднано підвальне приміщення з приміщенням першого поверху шляхом руйнування перекриття між першим та підвальним поверхом; в під'їзді самовільно демонтовано частину дерев'яних панелей та на їх місці встановлено металеві двері, які не відповідають інтер'єру приміщення. Будівельні роботи проводились як зсередини приміщення, так і зовні. Вважають здійснення ремонтних робіт відповідачами неправомірним.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2015 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_5 і ОСОБА_6 припинити ремонтні роботи у квартирі НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, привести приміщення цієї квартири, підвальне приміщення, під'їзд та фасад будинку до попереднього стану шляхом відновлення віконного прорізу на місці влаштованого дверного прорізу у фасадній стіні будинку, з дотриманням автентичного вигляду будинку, відновити перекриття між приміщенням квартири НОМЕР_1 першого поверху та приміщенням підвального поверху будинку; відновити дерев'яні панелі в під'їзді будинку та усунути металеві двері.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 10 вересня 2015 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_5 і ОСОБА_6 привести нежитлове приміщення (квартиру НОМЕР_1) і підвальні приміщення будинку АДРЕСА_1 до попереднього стану шляхом відновлення віконного отвору у фасадній стіні будинку з дотриманням автентичного вигляду будинку; відновлення перекриття між приміщенням квартири НОМЕР_1 першого поверху та приміщенням підвального поверху в цьому будинку.

У решті позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхилити.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що позивачка ОСОБА_3 є власником квартири НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1. Позивачка ОСОБА_4 є власником квартири НОМЕР_3 у цьому будинку.

Відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 є співвласниками нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1, переобладнаного з квартири НОМЕР_1.

При перевірці дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил щодо приміщень будинку АДРЕСА_1 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області виявлено самовільне проведення будівельних робіт з реконструкції квартири НОМЕР_1, а саме: влаштовано дверний проріз на місці віконного прорізу, об'єднано площу квартири з площею підвального приміщення шляхом руйнування перекриття між першим і підвальним поверхом. Інформація про наявність дозвільних документів на право виконання будівельних робіт відсутня, про що складено акт від 20 березня 2014 року № 22-г.

Розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 12 червня 2014 року № 222 співвласників нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_5 і ОСОБА_6 зобов'язано за власні кошти привести нежитлові приміщення (квартиру НОМЕР_1) та підвальні приміщення до попереднього стану: демонтувати двері та відновити вікно зі сторони головного фасаду в квартирі НОМЕР_1, закласти пробитий отвір з квартири в підвальне приміщення площею 15,8 кв. м (під літ. І), відновити двері в підвальне приміщення площею 2,8 кв. м (під літерою ІV).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що самовільне переобладнання частин будинку, що відносяться до місць загального користування, з втручанням у несучі конструкції будинку (капітальна стіна, перекриття між поверхами) порушує права власників приватизованих квартир у такому будинку; позивачі є власниками приватизованих квартир у будинку АДРЕСА_1 і їх порушені права підлягають судовому захисту, а тому дійшов висновку про зобов'язання відповідачів привести спірні приміщення до попереднього стану шляхом відновлення віконного прорізу на місці влаштованого дверного прорізу у фасадній стіні будинку з дотриманням автентичного вигляду будинку та відновлення перекриття між першим поверхом і підвальним приміщення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі не надали доказів на підтвердження позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів відновити дерев'яні панелі в під'їзді будинку та усунути металеві двері.

Такі висновки ґрунтується на фактичних обставинах, встановлених судом, і відповідають вимогам закону.

Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно зі ст. 152 ЖК УРСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради.

Відповідно до ст. 179 ЖК УРСР користування будинками державного й громадського житлового фонду, а також приватного житлового фонду та утримання їх здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями. Пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинкової території, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 (45-2006-п) , передбачено, що власник, наймач (орендар) приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Пунктом 1.4.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) , визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Власник наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого в жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 03 грудня 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 набули право власності на нежитлове приміщення літ. 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, переобладнане з квартири НОМЕР_1 шляхом об'єднання з належними підвальними приміщеннями, загальною площею 53,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Характеристика приміщень наведена в технічному паспорті (а. с. 215, 216).

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що з набуттям права власності будь-які права і обов'язки щодо цього майна, зокрема, і щодо приведення його до попереднього стану, у попереднього власника припиняються, всі обов'язки щодо нього несе новий власник.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про зобов'язання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 привести нежитлове приміщення (квартиру НОМЕР_1) і підвальні приміщення будинку АДРЕСА_1 до попереднього стану шляхом відновлення віконного отвору у фасадній стіні будинку з дотриманням автентичного вигляду будинку; відновлення перекриття між приміщенням квартири НОМЕР_1 першого поверху та приміщенням підвального поверху в цьому будинку.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2015 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Львівської області від 10 вересня 2015 року залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.