183/4741/15 Про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - 26.10.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що він відповідно до наказу від 15 травня 2013 року № 217-П був прийнятий на посаду керівника відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (далі - ТОВ "Інтерпайп Україна").

27 квітня 2015 року позивач був попереджений, що в зв'язку із необхідністю проведення організаційних заходів, з метою раціонального використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці - Управління логістики скасовується, 45 одиниць співробітників Управління логістики ТОВ "Інтерпайп Україна" підлягають звільненню з 21 квітня 2015 року відповідно до наказу від 27 квітня 2015 року № 61, в тому числі посада, яку обіймав позивач, а позивач, відповідно, вивільненню за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у разі його незгоди із запропонованою новою вакансією (посадою), відповідно до його кваліфікації (спеціальності).

18 травня 2015 року позивачу було запропоновано шість вакантних посад, жодна з яких не відповідала його спеціальності, кваліфікації, досвіду трудової діяльності та рівня оплати праці (заробітної плати).

Наказом від 30 червня 2015 року № 497-У позивача звільнено з займаної посади згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України з вказаної дати, про що у трудовій книжці зроблено відповідний запис. Це стало відомо позивачу о 17.35 годин 30 червня 2015 року в телефонному режимі від працівника управління персоналом, тобто вже після закінчення трудового дня.

01 липня 2015 року з даним наказом позивач був ознайомлений під підпис. Вважає, що наказ від 30 червня 2015 року № 497-У прийнятий всупереч вимог чинного законодавства України, а підстава звільнення його з займаної посади керівника доставки залізничним транспортом Управління логістики ТОВ "Інтерпайп Україна" є безпідставною та необґрунтованою, виходячи з того, що фактичне скорочення чисельності або штату працівників не відбулися, а відбулися лише зміни в назві відділу доставки; питання переважного права позивача на залишення на роботі відповідачем взагалі не розглядалось.

Крім того, звільнення позивача проведено без попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації. У зв'язку з чим позивач просив визнати його звільнення з займаної посади керівника відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики ТОВ "Інтерпайп Україна" незаконним; скасувати наказ від 30 червня 2015 року № 497-У; поновити його на посаді керівника відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики ТОВ № 497-У

Також, позивач посилався на те, що відповідач не сплатив у повному обсязі заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку, оскільки відповідач без будь-яких підстав відмовився сплатити позивачу передбачену умовами трудового договору квартальну премію за І та ІІ квартали 2015 року, яка є частиною заробітної плати. При цьому, позивач всі виробничі завдання виконував належним чином, будь-яких зауважень або стягнень не мав, наказу про зменшення заробітної плати позивача або позбавлення його премії відповідачем не виносилось. А тому просив стягнути з відповідача недоплачену заробітну плату з урахуванням індексації, середній заробіток за час вимушеного прогулу та залишок суми компенсації за невикористану відпустку на загальну суму 451 683,92 грн.

Крім того, незаконне звільнення позивача із займаної посади завдало значних моральних страждань як йому особисто, так і всій його родині і психологічні переживання з цього приводу сильно відобразилися на здоров'ї позивача. Душевні страждання, перенесений ним сором перед друзями, навколишніми, своєю дружиною та дітьми, які знали те, що він займає поважну посаду і користується там великою повагою колег за своє сумлінне ставлення до праці, але його чомусь звільнили, що поставило під сумнів репутацію позивача, як фахівця - порушили його нормальний ритм життя, внаслідок чого він повинен був звертатись до лікарів та суду, а також спричинили додаткові життєві труднощі, як йому особисто, так і всій його родині, оскільки заробітна плата позивача була єдиним доходом його родини, так як на момент звільнення позивача його дружина перебувала на дев'ятому місяці вагітності, він мав на утриманні чотирьох дітей та батьків - пенсіонерів, які також знаходяться на його утриманні, в зв'язку з чим він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи погіршення стану здоров'я, ступінь понесених психологічних страждань, розмір відшкодування моральної шкоди позивач оцінює в 50 000,00 грн, які просить стягнути з відповідача.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на користь ОСОБА_6 34 472 грн додаткової заробітної плати (дана сума визначена без утримання податку й інших платежів).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн 60 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на користь держави судовий збір в розмірі 344 грн 72 коп.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2016 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано.

Визнано звільнення ОСОБА_6 з займаної посади керівника відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" незаконним.

Скасовано наказ № 497-V від 30 червня 2015 року про звільнення ОСОБА_6 з займаної посади керівника відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна".

Поновлено ОСОБА_6 на посаді керівника відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на користь ОСОБА_6 невиплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30 червня 2015 року по 18 лютого 2016 року у розмірі 430 646 грн 23 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 1 500 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" судовий збір на користь держави у розмірі 4 857 грн 66 коп.

Рішення апеляційного суду в частині поновлення ОСОБА_6 на роботі посаді керівника відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" підлягає негайному виконанню.

В іншій частині рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Інтерпайп Україна" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Задовольняючи частково позовні вимоги у частині виплати позивачу виробничої премії у сумі 34 472 грн, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач визнав факт нарахування і виплати позивачу 200 % премії, пов'язаної з виконанням виробничих завдань і функцій, за підсумками 4 кварталу 2014 року, а тому знайшли своє підтвердження доводи позивача щодо його добросовісності у виконанні виробничих завдань, які давали підстави для преміювання за підсумками 1 кварталу 2015 року. Надані відповідачем накази №№ 58, 100 вказують на виконання директором товариства умов п.п. 3.10, 3.12 колективного договору та наявність відповідних фондів для виплати додаткової заробітної плати, оскільки персонально розмір премії за цими наказами мало визначити управління по роботі з персоналом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача було проведено відповідно до вимог закону.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позову та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з відсутності реальних змін в організації виробництва і праці.

Проте з таким висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_6 працював у ТОВ "Інтерпайп Україна" на посаді керівника відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики, відповідно до наказу від 15 травня 2013 року № 217-П.

Відповідно до наказу товариства від 13 лютого 2015 року № 13 "Про зміни в організації виробництва та праці" штатний розклад підприємства підлягав скороченню на 45 штатних одиниць та з 16 квітня 2015 року мав бути виключений з організаційної структури підприємства такий підрозділ, як Управляння логістики. Цим наказом товариство визначило порядок, строки виконання і осіб, відповідальних за його виконання.

Згідно з наказом ТОВ "Інтерпайп Україна" від 27 квітня 2015 року № 61 у зв'язку зі змінами в організації виробництва встановлений новий порядок скорочення чисельності та нові строки вивільнення працівників, визнавши необхідним скласти перелік вакантних посад до 08 травня 2015 року та письмово попередити про наступне вивільнення строком до 30 квітня 2015 року, у зв'язку з виключенням Управління логістики з організаційної структури підприємства з 21 квітня 2015 року.

У наказах товариства №№ 13, 61 йде мова про скорочення одних і тих самих штатних одиниць, у зв'язку з виключенням Управління логістики з організаційної структури підприємства.

Відповідач 28 квітня 2015 року ознайомив ОСОБА_6 з наказом від 27 квітня 2015 року № 61 "Про скорочення штату та чисельності працівників", а також попередив про наступне вивільнення.

ОСОБА_6 відмовився розписуватися за ознайомлення з наказом та попередженням, про що складений відповідний акт, і що позивач не оспорює.

Позивачу були запропоновані вакантні посади та професії від яких він відмовився, про що власноруч розписався 18 травня 2015 року, що підтверджується додатком № 1 до наказу від 27 квітня 2015 року № 61.

Чисельність працівників підприємства відповідача зменшилась з 611 працівників до 574 працівників, а в штаті станом на день звільнення позивача відсутня посада - начальник відділу доставки залізничним транспортом Управління логістики.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06 листопада 1992 року (v0009700-92) , із послідуючими змінами, роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, які є докази щодо зміни в організації виробництва і праці.

Однак, апеляційний суд на порушення наведених норм права та вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів сторін у справі, не взяв до уваги, що ТОВ "Інтерпайп Україна" було внесено зміни в організаційну структуру та штатний розпис, про що видано наказ від 27 квітня 2015 року № 61 на підставі якого проводилось скорочення штату шляхом скорочення Управління логістики (45 одиниць), в тому числі посада, яку обіймав позивач та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у частині первісного позову, і ці порушення були допущені апеляційним судом, то рішення цього суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.