6-20713ск15 Про розірвання кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки - 09.12.2015 Прийняття

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Мартинюка В.І., Кадєтової О.В., Наумчука М.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", треті особи: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Воєводіна Наталія Миколаївна, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про розірвання кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2013 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ"УкрСиббанк"), який є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного Банку "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), треті особи: Приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Воєводіна Н.М., ОСОБА_8, ОСОБА_9, про розірвання кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 29 вересня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ним було укладено договір про надання споживчого кредиту з Правилами за № 11399072000, за умовами якого банк прийняв на себе зобов'язання надати позичальнику кредит у вигляді одного траншу в розмірі 137 700 доларів США у встановлений термін - 29 вересня 2008 року, але АКІБ "УкрСиббанк" не виконав прийняте на себе зобов'язання за умовами договору і не надав йому кредитної суми одразу, посилаючись на брак коштів, а частину кредитних коштів у розмірі 37 700 доларів США, без його відома зарахував йому у рахунок погашення заборгованості за користування першою частиною кредиту. З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором 29 вересня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_8 було укладено іпотечний договір; та договори поруки № 231536 та № 231537 між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_8, ОСОБА_9 відповідно. Позивач просив розірвати договір про надання споживчого кредиту з Правилами № 11399072000, який було укладено 29 вересня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ним та стягнути з нього на користь ПАТ "УкрСиббанк" різницю між отриманими коштами та фактично виплаченими. Просив також розірвати договір іпотеки укладений 29 вересня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_8 в частині забезпечення зобов'язання ОСОБА_6 за договором від 29 вересня 2008 року про надання споживчого кредиту з Правилами № 11399072000 та розірвати договори поруки № 231536 та № 231537, укладені 29 вересня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_8, ОСОБА_9 відповідно.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 травня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 11 грудня 2013 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено. Позовні вимоги ОСОБА_6 в частині розірвання кредитного договору задоволено. Розірвано договір про надання споживчого кредиту з правилами № 11399072000 від 29 вересня 2008 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6 В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект") просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з положень ст. 651 ЦК України, зокрема, що відповідачем умови кредитного договору не були виконані належним чином, оскільки банком не було видано позивачу суми кредиту одним траншем, що є істотним порушенням умов договору.

Проте повністю з висновками апеляційного судупогодитися не можна виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 29 вересня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6. було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11399072000, за умовами якого відповідач надав позивачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 137 700 доларів США з кінцевим строком повернення кредиту 28 вересня 2018 року, зі сплатою за його користування 16% річних. Вказана сума дорівнює еквіваленту 669 456,09 грн за курсом Національного банку України станом на день видачі кредиту (а.с. 12-17).

Пунктом 1.2.2 кредитного договору передбачено, що кредит надається у вигляді одного траншу в розмірі кредиту, зазначеному у п. 1.2.1 Договору. Банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 у банку (п. 1.2.5).

Відповідно до п. 3.2 договору позичальник доручає банку здійснювати договірне списання коштів на користь банку в порядку, у строки та у сумах, що визначені у договорі з рахунку НОМЕР_2, код банку (МФО) 351005; НОМЕР_1, код банку (МФО) 351005; для погашення простроченої заборгованості за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 29 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_8 був укладений іпотечний договір, за умовами якого останній передав в іпотеку жилий будинок та земельну ділянку, площею 0,0680 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24-27).

Також в забезпечення виконання зобов'язань позивача за кредитним договором, 29 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_8 був укладений договір поруки № 231536, за умовами якого останній несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями позичальника, поручителю відомі всі умови кредитного договору, розмір кредиту та строк його повернення (а.с. 28-29).

29 вересня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_9 був укладений договір поруки № 231537, аналогічний за змістом з договором поруки від 29 вересня 2008 року № 231536 (а.с. 23-24).

Із матеріалів касаційного провадження вбачається, що 11 червня 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено договір факторингу № 4, предметом якого є всі права вимоги до ОСОБА_8. за кредитним договором № 11399072000 від 29 вересня 2008 року, в той час як позичальником за кредитним договором є ОСОБА_6

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

За приписами статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором чи законом.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (частини 2, 3 статті 653 ЦК України).

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розірвання кредитного договору та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, апеляційний суд, належним чином не перевірив фактичних обставин справи, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, наданим сторонами, зокрема, дійшовши висновку про наявність істотного порушення умов договору, що дає підстави для його розірвання, не з'ясував в чому саме полягає шкода, яка була завдана позивачу невиплатою йому суми грошових коштів в розмірі 37 700 доларів США.

Апеляційний суд, зазначаючи, що відповідач не виконав належним чином умови договору щодо видачі готівкових коштів позивачу, залишив поза увагою, що за умовами кредитного договору банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 у банку (п. 1.2.5), в той час як готівкова видача кредитних коштів умовами договору не передбачена та не звернув належної уваги на п. 3.2 договору, за умовами якого позичальник доручає банку здійснювати договірне списання коштів на користь банку в порядку, у строки та у сумах, що визначені у договорі з рахунку НОМЕР_2, для погашення простроченої заборгованості за договором, та не звернув уваги на зазначення про таке списання 37 700 доларів США у позовній заяві самим позивачем.

Крім того, апеляційний суд ухвалюючи рішення про розірвання кредитного договору не вирішив питання щодо правових наслідків такого розірвання, зокрема, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору, передбачене ч. 5 ст. 653 ЦК України та не вирішив позовних вимог щодо стягнення з позивача різницю між отриманими коштами та фактично виплаченими ним.