6-22691ск15 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 09.12.2015 Прийняття

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Кадєтової О.В., Мостової Г.І., Мартинюка В.І., Наумчука М.І., розглянувши в судовому засіданні справуза позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 22 червня 2015 року,

У листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра", банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором. З урахуванням уточнених позовних вимог банк просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором станом на 06 квітня 2015 року в розмірі 221 062,89 грн, з яких заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, в тому числі прострочена становить 137 829,87 грн, пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 72 139,02 грн, штраф згідно п. 5.2 кредитного договору в розмірі 11 094 грн, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням умов кредитного договору.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 травня 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ "КБ "Надра" відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 22 червня 2015 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за процентами в розмірі 767,08 грн, заборгованість з пені в розмірі 8 984,53 грн, штраф в розмірі 11 094 грн, а всього 20 854,61 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "КБ "Надра" просить рішення апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що за невиконання відповідачами умов кредитного договору після ухвалення Житомирським районним судом Житомирської області від 08 листопада 2010 року рішення, за останніми утворилась заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 09 листопада 2010 року до 18 червня 2014 року в розмірі 767,08 грн, пені за період з 06 квітня 2014 року до 18 червня 2014 року в розмірі 8984,53 грн та штрафу в розмірі 11 094 грн.

Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна з наступних підстав.

Судами встановлено, що 16 червня 2007 року між ВАТ КБ "Надра" та ОСОБА_6 (позичальник), ОСОБА_7 (поручитель), укладено договір "Автопакет" за № 3-03/АП/2007-980 (далі - Договір), за умовами якого позичальнику було надано кредитні кошти в сумі 110 940 грн зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 20% на рік, строком до 18 червня 2014 року (а.с. 6-9).

Відповідно до п. 1.2.1 Договору, банк відкриває позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності відновлювальну траншеву кредитну лінію з лімітом 4 104,78 грн в порядку і на умовах зазначених цим договором терміном погашення до 12 червня 2008 року. Кожний окремий транш надається позичальнику строком на 12 місяців. Проценти за користування коштами в рамках ліміту кредитної лінії розраховуються банком у розмірі 2,23% на місяць.

Відповідачем ОСОБА_6 на виконання умов кредитного договору було сплачено грошові кошти за кредитом в сумі 18 625,49 грн, з яких за тілом кредиту - 3 552,56 грн, за процентами за користування кредитом - 15 072,93 грн; за кредитною лінією загалом сплачено 3 374,51 грн, з яких за тілом кредиту - 3 323,54 грн, проценти за користування кредитом - 50,97 грн, відповідно до розрахунку позивача станом на 06 квітня 2015 року (а.с. 134-137).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 08 листопада 2010 року у справі за позовом ВАТ "КБ "Надра" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором було стягнуто з останніх у солідарному порядку на користь ВАТ "КБ "Надра" заборгованість за договором кредиту в розмірі 132 230,68 грн. Зі змісту цього рішення вбачається, що розмір заборгованості складався з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 108 168,68 грн, заборгованості з відсотків в розмірі 18 737,58 грн, 5 324,36 грн пені за несвоєчасну сплату платежів (а.с. 91, 130).

Звертаючись з позовом до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 червня 2007 року позивач зазначав, що у останніх станом на 06 квітня 2015 року за невиконання умов договору виникла заборгованість в розмірі 221 062,89 грн, з яких заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом, в тому числі прострочена становить 137 829,87 грн, пеня за прострочення сплати кредиту в сумі 72 139,02 грн, штраф згідно п. 5.2 кредитного договору в розмірі 11 094 грн.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Ухвалення рішення суду про стягнення грошової суми за договором позики за змістом частини третьої статті 1049 ЦК України не припиняє обов'язку позичальника по сплаті процентів за користування грошима, передбачені статтею 1048, та сум передбачених статтею 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Крім того, згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

При цьому індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою (стаття 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року № 6-369цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд, в порушення ст. 303, 315 ЦПК України, не перевірив належність та допустимість доказів поданих сторонами, зокрема, зазначаючи, що рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 листопада 2010 року (а.с. 130) не виконано, не перевірив вказаної обставини, не з'ясував належним чином чи видавався за вказаним судовим рішенням виконавчий документ та чи пред'являвся він кредитором до виконання.

Вирішуючи спір щодо стягнення з відповідачів заборгованості за процентами за користування кредитом, пені та штрафу, апеляційний суд відхилив розрахунок позивача, наданий ним з урахуванням уточнених позовних вимог та визначив суму заборгованості яка підлягає до стягнення, жодним чином не обґрунтовуючи такий розрахунок. При цьому, поза увагою апеляційного суду залишилось, що предметом позову відповідно до рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 листопада 2010 року (а.с. 130) була заборгованість за тілом кредиту та процентами за його користування станом на день ухвалення судового рішення, залишивши поза увагою, що позивач має право на стягнення з відповідачів процентів за період з моменту ухвалення згаданого рішення до повного виконання зобов'язання (п. 8.5 Договору).

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, щов силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області від 22 червня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.