6-19936ск15 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 09.12.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2015 року,

У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 25 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір про надання кредиту в сумі 1 755 грн 25 коп. у виді встановлювального кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначало, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 умов кредитного договору станом на 04 червня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 12 900 грн, яку позивач і просив стягнути з ОСОБА_5 на свою користь.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2014 року проведено заміну відповідача у справі ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на її правонаступників - ОСОБА_4 і ОСОБА_3

Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2015 року рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2015 року скасовано, провадження у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить повністю скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 25 жовтня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір про надання строкового кредиту на суму 1 755 грн 25 коп., який складався із заяви позичальника від 25 жовтня 2008 року та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") ("Стандарт").

За умовами зазначеного кредитного договору позичальник отримала грошові кошти в сумі 1 755 грн 26 коп, на строк 12 місяців, з 25 жовтня 2008 року по 25 жовтня 2009 року включно, за умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 4 грн 39 коп. Позичальник у свою чергу зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки, винагороди, комісії в обумовлені в заяві та умовах строки.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Судом до участі у справі залучено спадкоємців боржника.

Згідно з повідомленням Рогатинської районної державної нотаріальної контори від 15 липня 2014 року після смерті ОСОБА_5 заведена спадкова справа на підставі поданих заяв про прийняття спадщини донькою померлої ОСОБА_4 та сином померлої ОСОБА_3

Статтею 37 ЦПК України передбачено, що у разі смерті особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, (боржника) за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Як роз'яснено у п. 32 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) (із подальшими змінами) "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойки тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Тобто спадкоємці зобов'язані погасити перед кредитором суми, які виникли у позичальника за життя.

Враховуючи те, що обставини смерті позичальника встановлено лише після відкриття провадження у справі за позовом банку, заявленим до спадкодавця, суд першої інстанції залучив правонаступників боржника із дотриманням ст. 37 ЦПК України, а тому спір до спадкоємців підлягає розгляду по суті.

Закриваючи провадження у справі з тих підстав, що позов пред'явлено до боржника ще до його смерті, то за життя боржник не набув процесуальних прав і обов'язків учасника цього судового процесу, у зв'язку з чим такі не набуті за життя процесуальні права і обов'язки не могли перейти до інших осіб, апеляційний суд виходив із помилкового розуміння норм процесуального закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 304, 315 ЦПК України не перевірив доводів апеляційної скарги, а також законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті вирішеного спору, чим порушив норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду з підстав, передбачених ч. 2 ст. 342 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2015 року скасувати, а справу передати для продовження розгляд до суду апеляційної інстанції.