Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П., Остапчука Д.О., Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного банку "Златобанк" про захист прав споживача, стягнення коштів і відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2015 року,

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Златобанк" (далі - ПАТ "Златобанк") про захист прав споживача, стягнення коштів і відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач незаконно не повертає кошти з банківського рахунку, чим порушує її права споживача банківських послуг.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2015 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Златобанк" на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 201 750 грн, які знаходяться на поточному рахунку НОМЕР_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзіПАТ "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" Славінський В.І. просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір й задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що згідно вимог закону та умов договору банківського рахунку клієнт вправі вимагати від банку повернення коштів з рахунку у будь-який момент, а банк, отримавши відповідну вимогу, повинен видати кошти у повному обсязі, однак банком на вимогу позивача кошти повернуті не були.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши про відповідність рішення суду вимогам матеріального та процесуального права.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.

Судом установлено, що 26 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Златобанк" було укладено договір банківського рахунку фізичної особи, за умовами якого на ім'я позивача було відкрито поточний рахунок НОМЕР_1, залишок на якому станом на 21 січня 2015 року складає 210 750 грн.

На письмові звернення ОСОБА_1 банк вказані кошти не повертає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" дата валютування - це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Відповідно до п. 7.1.2 ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Отже, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк в свою чергу у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2014 року в справі № 3-80гс14.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК Україниобмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року № 105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 13 лютого 2015 року прийнято рішення № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Златобанк", згідно з яким у період з 13 лютого 2015 року до 13 травня 2015 року включно в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та наказом № 48 від 13 лютого 2015 року призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ " Златобанк" - Славінського В.І.

Таким чином, починаючи з 13 лютого 2015 року банк здійснює свою діяльність на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Статтею 36 зазначеного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації, зокрема, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку).

Відповідно до ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Суд апеляційної інстанції на порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 303, 315 ЦПК України перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув, не врахував, що на час розгляду даної справи у банку почала діяти тимчасова адміністрація, наслідком чого є спеціальний порядок повернення коштів вкладників, та дійшов передчасного висновку щодо відповідності рішення місцевого суду нормам матеріального й процесуального права та наявності правових підстав для часткового задоволення позову.

Ураховуючи те, що фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.